Мій досвід у Словаччині
Я живу в Словаччині з літа 2022 року. Спочатку приїхала тільки на пару тижнів “перечекати”, але залишилась. Не було ні знайомих, ні чітких планів — просто хотілось безпеки для себе і дитини. Було трохи страшно, але дуже виручили випадкові люди, які стали “своїми”. А трохи пізніше я натрапила на сайт Українці поруч, і там уже знайшла відповіді на багато запитань, які мене тоді мучили.
Зараз я працюю у школі помічницею вчителя, потрохи вчу словацьку, і навіть організовую маленькі творчі зустрічі для українських дітей у нашій бібліотеці. Якщо чесно, я ніколи не думала, що зможу це робити — без педагогічної освіти, без плану, але з великим бажанням бути корисною. А ще я зрозуміла: тут дуже бракує простих людських розмов. Про життя. Про адаптацію. Про страхи й радощі.
Тому якщо вам потрібен мій досвід, або ви просто хочете випити кави й поговорити українською — напишіть мені через Українці поруч. Я з радістю зустрінуся, розкажу, підкажу. Ми всі тут різні, але у
Коментарів 0