Я поїхала, щоб врятувати сина. А знайшла більше, ніж чекала
Історія української мами про переїзд до Угорщини
Мене звати Марія, і мені 32. Ще два роки тому я була звичайною мамою в Запоріжжі: дитячий садок, робота на пів ставки, недільні прогулянки на набережній.
А зараз я прокидаюся в Будапешті й відчуваю вдячність, що мій син спокійно спить у теплому ліжечку й може ходити до школи без сирен і страху.
🚗 Як усе почалося
Коли почалася війна, я трималася до останнього. Ми ховалися в підвалі, забирали Данилка з садка під звуки сирен, ховалися й чекали.
Але коли на сусідню вулицю впала ракета, я зрозуміла: більше не можу ризикувати його життям.
Я майже не пам’ятаю поїздку на вокзал, ночі в автобусі й кордон. Я пам’ятаю лише його маленьку ручку в моїй, його сонний шепіт: «Мамо, ми вже далеко?».
🏘️ Перші дні в Угорщині
Ми приїхали до невеличкого містечка біля кордону, де нас поселили волонтери в гуртожитку. Там було багато таких мам із дітьми, ми всі мовчали, бо слова не йшли.
Волонтери приносили гарячий чай, булочки й казали щось угорською, посміхаючись. Це було так важливо — ці посмішки, ці «не бійтеся» й ковдри.
👩👦 Школа й дитина
Після кількох тижнів ми переїхали до Будапешта, бо там було більше можливостей.
Данилка зарахували до місцевої школи. У перший день він тримався за мене й не хотів відпускати. Я плакала в коридорі й боялася, що він не витримає.
Але вже через кілька днів він знайшов друзів. Вчителі зробили все, щоб він почувався добре. Тут є окремі підготовчі групи для дітей, які ще не знають мови. А ще — українська асоціація, яка допомагає з підручниками й навіть організовує українські свята.
❤️ Люди
Угорці дуже різні. Дехто просто мовчить і не дивиться в очі, а дехто підходить і питає, чи допомогти.
Сусідка знизу навчила мене варити гуляш і подарувала теплі шкарпетки, коли побачила, що я стою на балконі в тонких капцях.
У школі вчителька Данилка теж часто питала мене, чи є все необхідне, і радила, куди звертатися.
🛒 Побут і житло
Житло в Будапешті дороге. Спершу ми жили в маленькій кімнаті, зараз знімаємо однокімнатну квартиру з іншою українською мамою.
Їжа доступна, є знайомі смаки: квашена капуста, свинина, домашній сир. Хліб тут інший, але ми вже звикли.
🌸 Що змінилося
За рік я навчилася не панікувати, коли не розумію написів на вітринах. Я знайшла роботу в кав’ярні, де власниця вчить мене угорським словам і сміється з моїх помилок.
Данилко вже сам просить дати йому гроші на кіоск і замовляє переконано угорською.
Ми навчилися радіти дрібницям: ранковій каві на лавці, теплим словам, новим друзям.
Я все ще сумую за домом. Дуже. Але розумію, що зараз мій дім — там, де безпечно й де мій син може спокійно спати.
🌻 Що хочу сказати іншим мамам
✅ Не бійтеся просити допомоги — тут багато хто готовий підтримати.
✅ Шукайте українську спільноту — це велика сила.
✅ Вчіть хоча б кілька слів угорською — це полегшить життя й розтопить серця місцевих.
✅ Давайте собі час. Усе прийде — мова, знайомства, впевненість.
❓ FAQ: мама й дитина в Угорщині
1️⃣ Чи є в Угорщині школи для українських дітей?
Так, є підготовчі групи та класи в державних школах, де допомагають адаптуватися й вивчити мову.
2️⃣ Чи складно знайти житло в Будапешті?
Так, ціни високі, але можна знайти кімнату або квартиру, часто українці знімають разом.
3️⃣ Чи є підтримка для мам із дітьми?
Так, є волонтерські центри, українська спільнота й державні програми допомоги.
4️⃣ Чи потрібно знати угорську мову?
Бажано знати хоча б базові фрази, але спочатку можна спілкуватися англійською.
5️⃣ Чи можна знайти роботу в Угорщині?
Так, у сферах обслуговування, прибирання, кухні часто беруть навіть без знання мови.
6️⃣ Як ставляться місцеві до українців?
Здебільшого нейтрально або прихильно, особливо, якщо бачать, що ви стараєтесь інтегруватися.
7️⃣ Чи є українська спільнота?
Так, у Будапешті та інших містах є групи в соцмережах, які допомагають з порадами, речами, інформацією.
💬 Я завжди казала собі, що я сильна, бо мушу бути сильною для нього. І я впоралася. Ви теж впораєтесь.
🧡 Маєш досвід або пораду — напиши нам, і ми додамо її.
💬 Хочеш поділитись власним досвідом або порадою? Додай своє — навіть одне речення вже важливе!
Коментарів 1