Чому вам можуть відмовити у допомозі по безробіттю в Італії

 

Вступ: які бувають допомоги по безробіттю в Італії

Допомога по безробіттю в Італії – це страхові виплати, які держава (через INPS) надає офіційно працевлаштованим працівникам, що втратили роботу з незалежних від них причин. Головна програма називається NASpI (Nuova Assicurazione Sociale per l’Impiego) – вона забезпечує щомісячну фінансову підтримку більшості найманих працівників, які залишились без роботи не з власної вини. Для окремих категорій діють інші програми: наприклад, DIS-COLL для певних типів контрактників (так звані co.co.co, часто молоді спеціалісти чи дослідники), Disoccupazione Agricola – для сезонних працівників сільського господарства тощо. Усі ці програми мають свої критерії, але принцип схожий: ви повинні спочатку працювати та сплачувати внески, щоб у разі втрати роботи отримати страхову виплату. Тимчасовий захист (protezione temporanea), який отримали багато українців після початку війни, сам по собі не гарантує допомогу по безробіттю – він лише дає право жити і працювати в Італії. Тільки офіційна зайнятість і сплата внесків створюють право на виплати NASpl.

NASpI фінансується за рахунок внесків роботодавців і працівників, тож розмір і тривалість виплат залежать від вашого заробітку та стажу. Зазвичай допомога становить приблизно 75% від середньої зарплати і виплачується протягом періоду, що дорівнює половині відпрацьованого стажу за останні 4 роки (максимум до 24 місяців). Інші програми, як-от DIS-COLL, мають схожу логіку, але призначені для тих, хто не мав стандартного трудового договору. Також існує «Reddito di Cittadinanza» – програма підтримки малозабезпечених, яку іноді плутають з допомогою безробітним. Втім, Reddito di Cittadinanza – це окремий вид соціальної допомоги, що вимагає тривалого проживання в Італії та не доступний новоприбулим біженцям, тому зосередимось саме на страхових виплатах (NASpI та ін.) для безробітних.

Далі розглянемо, чому українцям в Італії можуть відмовити у призначенні допомоги по безробіттю, які є найчастіші причини відмов, як правильно подати заявку без помилок і що робити, якщо отримали відмову. Ця інформація стосується всіх категорій українців в Італії – як тих, хто мешкав і працював тут до війни, так і тих, хто прибув за схемою тимчасового захисту.

Основні причини відмови у виплатах по безробіттю

Італійське законодавство чітко визначає умови, за яких призначається NASpI, тому найменше невідповідність цим умовам призводить до відмови. Ось головні причини, чому INPS може відхилити вашу заявку на допомогу по безробіттю:

• Недостатній страховий стаж (contributi). Для отримання NASpI потрібно мати щонайменше 13 тижнів сплачених соціальних внесків за останні 4 роки перед втратою роботи. Якщо ваш офіційний трудовий стаж в Італії менший – наприклад, ви пропрацювали лише кілька місяців – то ви не виконали мінімальну вимогу і допомога не призначається. На жаль, неофіційна робота або стаж за кордоном (в країнах, з якими немає угод) не враховується. Сам факт, що ви маєте статус біженця чи тимчасовий захист, не дає права на виплати без достатнього періоду роботи та сплати податків. Тому українцям, які приїхали в Італію і ще не встигли попрацювати офіційно хоча б 13 тижнів, у допомозі по безробіттю можуть відмовити.

• Добровільне звільнення (звільнення за власним бажанням). NASpI призначається тільки у випадку вимушеного безробіття, тобто коли ви втратили роботу незалежно від свого бажання – через звільнення, скорочення чи закінчення строкового контракту. Якщо ж ви звільнились за власним бажанням, ви не маєте права на допомогу. Це може стати несподіванкою для багатьох: приміром, людина написала заяву «за власним бажанням» через переїзд або конфлікт на роботі – і їй відмовляють у виплатах. Є лише кілька винятків, коли добровільне звільнення прирівнюється до вимушеного: звільнення з поважної причини (dimissioni per giusta causa) – наприклад, через невиплату зарплати, погане поводження роботодавця тощо – або звільнення під час декретної відпустки (період, захищений законом). В таких випадках працівник має право на NASpI, але повинен надати докази причини звільнення. Якщо ж причин, визнаних законом, нема, то відмова гарантована – добровільне припинення роботи позбавляє виплат.

• Пропущено строк подачі заяви. В Італії діє доволі ліберальний строк для звернення по допомогу – 68 днів із моменту звільнення або закінчення контракту. Але якщо ви не вкладетесь у ці ~2 місяці, право на виплати втрачається. Подати заяву потрібно не пізніше 68-го дня з дати звільнення – інакше INPS автоматично відхилить запізніле звернення. Тож одна з частих причин відмови – несвоєчасне звернення. Навіть якщо ви мали поважні причини зволікання, закон не передбачає продовження цього терміну: після його спливу допомога вже “не світить”. Щоб не потрапити в таку ситуацію, радять подавати заяву якомога раніше – бажано в перші тижні після втрати роботи. Хоч часу ніби й багато, не відкладайте: були випадки, коли людина чекала, збирала документи, а строк сплив.

• Відсутність зареєстрованого місця проживання (residenza). Для доступу до ринку праці та соцпослуг в Італії зазвичай потрібна офіційна прописка (residenza) за місцем проживання. Формально в законі немає вимоги мати резиденцію для отримання NASpI, достатньо перебувати у статусі безробітного. Але на практиці відсутність резиденції може ускладнити процес. Приміром, багато українських біженців проживали у приймаючих сім’ях чи центрах і не оформлювали прописку; при спробі стати на облік у центрі зайнятості їм відмовляли, посилаючись на “нема резиденції”. Це питання вже вирішено роз’ясненнями: для біженців достатньо надати адресу фактичного проживання (так звану “domicilio” або “dimora abituale”. INPS теж не має права відмовити через відсутність прописки – був прецедент, коли суд зобов’язав виплатити NASpI доглядальниці без резиденції. Втім, краще подбати про прописку: зареєструйтесь у комуні за місцем проживання або бодай повідомте службу зайнятості свою поштову адресу. Інакше ви можете стати «irreperibile» (офіційно невідома адреса) – а це зайві клопоти при розгляді справи.

• Помилки або неповні документи при подачі. Якщо заява заповнена з помилками чи без необхідних додатків, INPS може винести відмову з формулюванням “motivi amministrativi” (адміністративні причини). Наприклад, людина звільнилася з поважної причини, але не додала документального підтвердження (заяви про звільнення з викладенням причини, копії скарг на роботодавця тощо) – тоді інспектор не бачить підстав для виплат і відхиляє запит. Або інший випадок – заявник не надав реквізити банківського рахунку (IBAN), куди перераховувати кошти, чи забув прикріпити копію permesso di soggiorno. Такі помилки трапляються, особливо коли людина подає онлайн самостійно без досвіду. Наслідок – відмова через некоректну заявку. Добре, що такі відмови можна швидко виправити (про це далі), але нервів вони коштують. Тож уважність при заповненні – запорука успіху.

• Невідповідність категорії працівника. Іноді відмова зумовлена тим, що людина звернулася не по ту допомогу, яка їй належить. Наприклад, працівники сільського господарства не підпадають під NASpI, для них існує окрема Disoccupazione Agricola. Якщо українець відпрацював сезон на зборі врожаю і подає на NASpI, йому відмовлять та пояснять, що треба оформлювати саме «аграрне безробіття». Аналогічно, іноземні сезонні працівники за спеціальними візами (lavoro stagionale) не отримують NASpI – у них свої умови або, частіше, взагалі нема права на продовження перебування після закінчення контракту. Так само самозайнятим (Partita IVA) та деяким іншим категоріям NASpI не призначається. Отже, якщо ви працювали не за стандартним наймом, переконайтесь, що звертаєтесь саме за тією допомогою, яка передбачена для вашого типу діяльності.

• Інші причини. Серед інших можливих підстав відмови – ситуації, коли з’ясовується, що заявник уже працевлаштований або повернувся на роботу. Наприклад, якщо на момент розгляду заявки INPS отримує дані, що вас вже оформили на нову роботу, у виплатах відмовлять, бо ви більше не безробітний. Також, якщо людина подала на NASpI і паралельно отримує іншу несумісну допомогу (наприклад, компенсацію від INAIL за травму або пенсію по інвалідності), може виникнути конфлікт – у деяких випадках NASpI не виплачується одночасно з певними пільгами. Але це вже більш рідкісні випадки. Найпоширеніші ж причини відмови – це брак стажу, добровільне звільнення, запізніла подача чи помилки в документах. Саме на них варто звернути увагу в першу чергу, готуючи свою заяву.

Як подати заяву на допомогу і не припуститися помилки

Процедура подачі NASpI досить чітка, але новачкам у італійській бюрократії вона може здатися заплутаною. Ось покроково, що треба зробити:

1. Звільнення або закінчення контракту. Спочатку має статися сама подія – ви втратили роботу. Важливо отримати від роботодавця документ про припинення трудових відносин (наприклад, лист про звільнення або сертифікат про закінчення контракту). Він знадобиться при подачі заяви.

2. Реєстрація як безробітного. Закон вимагає, щоб претендент на виплату був офіційно у статусі безробітного. Фактично, подача заяви на NASpI автоматично передбачає вашу згоду зареєструватися на біржі праці. Але іноді потрібно самостійно з’явитися до Centro per l’impiego (центр зайнятості) і подати DID – декларацію про негайну готовність до роботи. Це підтвердження, що ви шукаєте роботу і готові приймати пропозиції. Багато українців не знають про цей крок або відкладають його, а дарма: без DID виплату можуть призупинити. Тому після подачі онлайн-заявки обов’язково відвідайте найближчий центр зайнятості, станьте на облік як безробітний та підпишіть “Patto di servizio” (індивідуальний план пошуку роботи). Так ви виконаєте всі формальності.

3. Збір необхідних документів. Перш ніж подавати запит до INPS, підготуйте пакет документів. Стандартно потрібні:

   • Документи, що підтверджують звільнення – наказ або лист від роботодавця про розірвання контракту, або ваша заява про звільнення (якщо була “giusta causa” – з поясненням причин).

   • Остання зарплатна відомість (busta paga) – бажано, щоб INPS бачила вашу останню зарплату і внески.

   • Документ посвідчення особи (паспорт або carta d’identità) і код fiscale.

   • Permesso di soggiorno – дійсний дозвіл на проживання. Для тих, хто має тимчасовий захист, це permesso per protezione temporanea. Переконайтеся, що він продовжений та актуальний.

   • Codice IBAN вашого банківського рахунку (і BIC/SWIFT, якщо це іноземний банк) – на цей рахунок будуть надходити гроші.

   • Рекомендовано: довідка про сімейний стан (stato di famiglia) та про прописку (certificato di residenza), хоча останнє не обов’язково, але інколи питають для статистики.

   Зібравши все, зробіть копії або скани – вони стануть у пригоді при заповненні онлайн-форми.

4. Подання заявки. Є кілька способів подати заяву на NASpI:

   • Онлайн на сайті INPS. Вам знадобиться цифровий логін (SPID, CIE або CNS). На порталі INPS потрібно заповнити електронну форму запиту на NASpI (Domanda NASpI) і прикріпити скани документів. Багато українців успішно подають заявки самостійно онлайн, але мовний бар’єр і незнайомий інтерфейс можуть ускладнити процес.

   • Через CAF або Patronato. Це безкоштовні служби підтримки громадян і трудящих. Ви можете звернутися до них, принести всі документи, і вони оформлять заявку від вашого імені. Багато хто з наших користується допомогою патронатів (INCA, ACLI, CISL та ін.), особливо якщо виникають нестандартні ситуації.

   • Телефоном через контакт-центр INPS. Існують номери INPS, куди можна зателефонувати (з італійського номера: 803164 зі стаціонарного або 06 164164 з мобільного) і оформити заявку з оператором по телефону. Але пояснювати дані й диктувати адреси по телефону іншою мовою може бути складно, тож цей спосіб рідше використовується іноземцями.

   Подаючи заявку, уважно заповнюйте всі поля. Система спитає вашу причину безробіття (звільнення/скорочення/закінчення контракту тощо), дані останнього роботодавця, періоди роботи. Якщо були звільнені з поважної причини, оберіть відповідний варіант і зазначте, що докази додаєте. Додайте всі необхідні файли: документ про звільнення, permesso, паспорт, IBAN (деякі з цих даних можна вписати в поля, але краще додати скан для наочності). Перед відправкою перевірте, що нічого не пропущено, і надішліть заявку.

5. Підтвердження та очікування рішення. Після подачі ви отримаєте протокол – номер заявки. Збережіть його. INPS зазвичай розглядає звернення від кількох тижнів до 1-2 місяців. Статус можна відстежувати в кабінеті MyINPS або дізнаватися через контакт-центр. Іноді INPS може запросити додаткові дані – наприклад, принести оригінали документів або уточнити інформацію. На цьому етапі важливо вчасно відповідати на запити INPS.

6. Візит до центру зайнятості (якщо не зробили раніше). Протягом 15 днів після подачі заяви бажано відвідати Centro per l’impiego, щоб підтвердити статус безробітного. Там з вами складуть план пошуку роботи. Це обов’язкова умова: хто відмовляється співпрацювати з центром зайнятості, може втратити виплати. Тож не ігноруйте листи чи SMS з центру – зазвичай вам призначать зустріч невдовзі після початку виплат.

Типові помилки заявників: Найчастіше люди помиляються у дрібницях, які мають великі наслідки. Перелічимо головні:

• Неповний пакет документів. Як згадувалось, забути додати одну довідку – значить ризикувати відмовою. Перевірте чек-лист документів перед подачею.

• Неточні дані у формі. Неправильно вписаний код fiscale чи IBAN, помилка в даті звільнення, плутанина з прізвищем (особливо якщо у вас двокомпонентне слов’янське ім’я) – усе це ускладнює обробку заявки. Заповнюйте анкету уважно, по можливості користуйтеся підказками патронату.

• Відсутність декларації DID. Буває, що людина отримала перший платіж NASpI, розслабилась і не стала на облік у службі зайнятості. Це порушення умов – надовго виплат не вистачить. Завжди оформлюйте DID і відвідуйте призначені центром зайнятості зустрічі.

• Затягування зі зверненням. Дехто думає: “Ну, 68 днів у мене є, можна поки відпочити”. Але якщо зненацька захворієте або поїдете кудись і пропустите дедлайн, виплата вже не призначиться. Тому правило – подаємо якнайшвидше. Бажано взагалі протягом перших 8 днів, щоб і виплату почати отримувати з раннього терміну.

• Самостійне звернення без достатніх знань. Італійська бюрократія славиться складністю, і іноді краще звернутися до фахівців, ніж робити самому “як зрозумів”. Патронати і профспілкові CAF-и існують саме для того, щоб допомогти безкоштовно. Як кажуть самі італійці, “в Італії нічого не передбачувано, тож краще мати когось досвідченого поруч”. Особливо це стосується іноземців, адже не всі інспектори INPS уважні: трапляється, що вашу заявку можуть відхилити просто через нерозуміння чиновника або його небажання розбиратися. Тож професійна підтримка не завадить.

Підсумуємо: подача заявки на NASpI – процес крок за кроком зрозумілий. Важливо вкластися в терміни, зібрати всі папери, правильно оформити заяву та дотриматись умов (стати на облік безробітних). Тоді імовірність відмови мінімальна.

Реальні історії: з життя українців в Італії

Щоб краще уявити, з чим можна зіткнутися, розглянемо кілька реальних ситуацій, про які українці ділилися на форумах і в соцмережах:

• Випадок 1: добровільне звільнення і відмова. Іван (ім’я змінено) працював на фабриці в Італії, але через конфлікт з керівництвом вирішив звільнитися сам. Він подав заяву на NASpI, навіть не підозрюючи про правило щодо добровільного звільнення. INPS відмовив, адже звільнення було за власною ініціативою. Чоловік залишився розчарований: “Мені ніхто не сказав, що у такому разі допомоги не дадуть”. На жаль, закон тут однозначний – добровільне залишення роботи (без виняткових обставин) позбавляє права на виплати. Ця історія стала уроком для інших: якщо є можливість, не йдіть самі, спробуйте домовитися про альтернативу (скажімо, щоб вас офіційно скоротили або звільнили за згодою сторін) – так шанс на допомогу збережеться.

• Випадок 2: “немає резиденції – немає виплат”. Родина українських біженців оселилася в Італії у знайомих, але прописку за місцем проживання не оформила. Дружина влаштувалася на роботу доглядальницею (badante), пропрацювала кілька місяців, але літня сіньйора померла – і доглядальницю фактично звільнили. Вона звернулася по NASpI, але отримала відмову. Чому? Місцевий центр зайнятості відмовився її реєструвати, бо вона не мала резиденції, а інспектор INPS без цього не став призначати виплати. Жінка була у розпачі. На щастя, за підтримки італійських волонтерів вона оскаржила рішення – і суд зобов’язав INPS виплатити їй NASpI, наголосивши, що прописка не є умовою для допомоги. Ця історія – показова: навіть якщо вам деінде кажуть “немає резиденції – нема грошей”, знайте свої права. Зараз вже ANPAL (агентство з працевлаштування) офіційно роз’яснив, що достатньо декларації про місце проживання для біженців, і жодних “прописочних” бар’єрів бути не повинно.

• Випадок 3: звільнення за згодою і помилка в документах. Подружжя українців працювало на сімейній фермі в Італії. Коли ферма закрилася, роботодавець запропонував їм підписати “мирову угоду” про розірвання контракту (risoluzione consensuale), запевнивши, що це дасть право на NASpI. Насправді ж така форма звільнення дає право на виплату лише якщо відбулась через офіційну процедуру примирення в трудовій інспекції. Наші герої просто підписали папери і подалися на допомогу – INPS спершу відмовив. Довелося залучати профспілку, яка допомогла подати заяву на riesame (повторний розгляд), доклавши протокол закриття ферми та довідки про відсутність іншої роботи. У результаті їм все ж призначили NASpI, але з затримкою. Висновок: нестандартні випадки потребують консультації. Якщо роботодавець пропонує якісь документи на підпис при звільненні – перепитайте у юриста чи профспілки, як це вплине на ваше право на допомогу.

• Випадок 4: звільнення “per giusta causa” і необхідність доказів. Ще один українець, програміст Андрій, працював у стартапі в Італії. Компанія місяцями не платила зарплату, і зрештою керівник сказав: “Грошей нема, хочете – звільняйтесь”📌. Андрій та кілька колег написали заяви на звільнення з поважної причини (через невиплату зарплати). Це легітимна причина, яка дає право на NASpI, тож хлопець був певен, що все отримає. Але сталося інакше: його заявку відхилили. INPS зажадав надати докази, що звільнення було вимушеним. У Андрія зібрали emails, відеозапис наради, де шеф визнав проблему, підключили навіть профспілку, щоб “натиснути” на INPS. Лише після цього рішення переглянули і виплати призначили. Паралельно двом його колегам NASpI схвалили одразу – інший інспектор в іншому місті виявився більш уважним. Цей випадок показує, що людський фактор в бюрократії має значення. Як писали в коментарях до історії, “все залежить від того, на якого чиновника натрапиш: один не захоче розбиратися і відмовить, інший – уважно перевірить і зробить як слід”. Тому не варто опускати руки: якщо ви впевнені у своєму праві – боріться, надавайте докази, звертайтеся до вищих інстанцій. В Італії часто спрацьовує принцип: наполегливому заявнику легше піти назустріч, ніж потім відбиватися від апеляцій 🙂

• Випадок 5: повернення в Україну і втрата виплат. Не можна не згадати і таку ситуацію: деякі наші співвітчизники після втрати роботи вирішують повернутися додому, сподіваючись при цьому отримувати італійську допомогу по безробіттю “дистанційно”. Так от, це неможливо. Один українець, звільнившись, поїхав до родини в Україну і подав заяву онлайн, але невдовзі дізнався, що виплати припинено. Правило європейської системи соціального страхування: допомогу по безробіттю ви можете отримувати, тільки якщо знаходитесь в країні, де шукаєте роботу. Виняток – ви можете “експортувати” цю допомогу до іншої країни ЄС максимум на 3 місяці, оформивши спеціальний документ U2. Але Україна не ЄС, тому переїзд додому фактично означає, що ви більше не доступні для італійської біржі праці. Отже, плануючи повернення, будьте готові втратити право на NASpI. Краще отримувати виплати, фізично перебуваючи в Італії та виконуючи умови пошуку роботи.

Ці приклади – лише верхівка айсберга. Але з них видно головне: кожна відмова має причину, і майже завжди цю причину можна було передбачити чи уникнути. Далі – кілька порад, як збільшити шанси на позитивне рішення і що робити, якщо все ж отримали «niente» від INPS.

Як уникнути відмови: поради

1. Знайте умови гри. Ще до того, як втратити роботу (а тим більше після), ознайомтеся з основними вимогами NASpI. Це допоможе вам зрозуміти, чи ви потенційно маєте право на виплати, і на що звернути увагу. Наприклад, знайте про 13 тижнів внесків та інші критерії, описані вище, і оцініть свій стаж чесно. Якщо не впевнені – перевірте свій трудовий рахунок на сайті INPS або проконсультуйтесь у CAF.

2. Працюйте офіційно. Ця порада очевидна, але життєво важлива. Тільки офіційна робота з контрактом та внесками дає вам “страховку” на випадок безробіття. Якщо ви погоджуєтесь на неофіційний підробіток за готівку, пам’ятайте: ні день такого “стажу” не зарахується. Для власної ж безпеки домагайтеся офіційного оформлення, навіть якщо це часткова зайнятість – у майбутньому можете претендувати на NASpI.

3. Не тягніть з подачею заяви. Як вже не раз згадувалось, у вас є 68 днів, але краще подати все у перші тижні. Ідеально – протягом першого тижня після звільнення, щоб вже з 8-го дня бути на виплаті. Це дасть вам фінансову подушку швидше і виключить ризик пропустити дедлайн. Навіть якщо не всі документи на руках, подайте мінімально необхідне, а решту донесете за запитом.

4. Перевіряйте та перепроверяйте заяву. Перед тим як натиснути “Відправити” онлайн або підписати папери в CAF, перечитайте заповнене. Впевніться, що ім’я/прізвище написані так, як у ваших документах, що номер permesso правильний, що IBAN містить всі цифри. Прикріпіть всі файли: краще дати більше, ніж менше. Якщо звільнення було нетиповим – додайте пояснювальну записку чи копію відповідних скарг. Ця дрібна обережність може врятувати відмову через неуважність.

5. Подбайте про документи наперед. Якщо ви знаєте, що контракт добігає кінця або планується звільнення, підготуйтеся завчасно. Зробіть копії всіх buste paga, попросіть роботодавця видати документ про стаж чи довідку про сплачені внески (це називається estratto conto contributivo – його можна і на INPS самостійно взяти). У випадку конфліктного звільнення – зберіть докази проблем (листи, повідомлення). Ці матеріали стануть у пригоді, якщо доведеться доводити “giusta causa” або оскаржувати рішення.

6. Звертайтеся по допомогу до фахівців. Не соромтеся просити підтримки у патронатів, профспілок, консультантів. Багато з них мають україномовних або російськомовних співробітників, які вже допомогли сотням наших земляків. Вони знають типові граблі і підкажуть, як їх обійти. Так, зазвичай послуги патронатів безкоштовні (їхню роботу фінансує держава), а профспілкові CAF можуть попросити невеликий членський внесок, але воно того варте. Як слушно зазначив один іноземець: “в Італії без знайомства з системою легко помилитися, тому краще хай ваш процес супроводжує спеціаліст – так ви спокійніші”.

7. Підтримуйте зв’язок з центром зайнятості. Після подачі заявки не “зникайте”. Якщо вам телефонують чи пишуть з Centro per l’impiego – відповідайте, з’являйтеся на зустрічі. Це ваша частина зобов’язань як одержувача допомоги: бути доступним для пропозицій роботи та програм перекваліфікації. За невиконання можуть навіть припинити виплати. Тому віднесіться серйозно – це не тільки гроші, а й реальний шанс знайти нову роботу швидше.

8. Слідкуйте за актуальністю документів. Переконайтесь, що ваш permesso di soggiorno діє. Якщо строк дії наближається до кінця – подайте на продовження завчасно. INPS зазвичай призначає NASpI і тим, хто очікує продовження дозволу (є відповідні роз’яснення, що іноземці, які подали на rinnovo, не повинні лишатися без допомоги). Але краще не доводити до бюрократичних суперечок і мати чинний документ. Також оновіть інформацію про вашу прописку, якщо переїхали, – щоб важливі листи не пішли за старою адресою.

Дотримання цих порад, звісно, не гарантує на 100% успіху (форс-мажори бувають), але значно підвищує шанси, що ваша справа пройде гладко і гроші від держави надійдуть вчасно.

Що робити, якщо отримали відмову

Отже, припустімо, найгірше сталося – ви отримали повідомлення, що INPS відхилив вашу заяву (Respinta). Спершу – без паніки. Відмова не завжди остаточна. Ось план дій:

1. Дізнайтеся конкретну причину відмови. Разом з рішенням INPS зазвичай надсилає повідомлення з мотивуванням (на порталі MyINPS або листом). Якщо причина зрозуміла (наприклад, “mancanza del requisito contributivo” – недостатньо внесків, або “domanda fuori termine” – подання після 68 днів), то далі дійте за обставинами. Якщо ж причину не зазначено або вона незрозуміла, зв’яжіться з INPS за роз’ясненнями. Можна зателефонувати на гарячу лінію або піти в місцеве відділення INPS. Вам мають повідомити, чому відмовлено.

2. Оцініть, чи можна усунути проблему. Причини відмови бувають двох типів:

   • Виправні (усувні) – наприклад, нестача якогось документа або даних. Це означає, що ваша заява була неповною. У такому разі слід подати запит на повторний розгляд (riesame), додавши відсутні документи чи інформацію. Riesame – досить проста процедура: фактично, ви звертаєтесь до того ж INPS з проханням переглянути рішення з огляду на нові дані. Зробити це можна онлайн через свій кабінет (опція “Chiedi riesame” біля відхиленої заявки) або письмово (рекомендованим листом до INPS, додавши копії нових документів). У вас є 30 днів з моменту відмови на подачу такого запиту. Наприклад, вам відмовили, бо не побачили доказів “giusta causa” – тоді у запиті на riesame доправляєте всі потрібні папери (скарги, заяви, свідчення) і просите переглянути рішення. Часто цього достатньо, і INPS задовольняє виплату.

   • Невиправні (окончатні) – це коли відмова по суті правомірна, але вам від того не легше. Сюди належать ситуації, як-то недостатній стаж або пропущений строк подачі. На жаль, ніякий riesame не “домалює” вам зайвих тижнів внесків чи не відмотає час назад. Якщо INPS правий (ви реально не виконали умов), то оскаржувати формально нічого. Можна, звісно, спробувати – але шансів мало. Краще змиритися і сконцентруватися на майбутньому: пошуку нової роботи або альтернативної підтримки (про це нижче).

3. Подайте запит на riesame або ricorso (якщо є сенс). Якщо ви належите до першої категорії і можете виправити ситуацію – негайно готуйте звернення. Riesame – для випадків, коли не вистачає даних/документів, або ви вважаєте, що INPS припустився помилки у підрахунках. Ricorso (оскарження) – більш формальний шлях, коли INPS відмовив, бо вважає, що ви не маєте права, а ви переконані у протилежному. Наприклад, INPS вирішив, що ви звільнилися добровільно, а ви маєте докази тиску з боку роботодавця, які не були враховані. Ricorso подається до регіонального управління INPS або до окружного суду по трудових спорах (Giudice del Lavoro) – залежно від ситуації. На цьому етапі часто потрібна допомога адвоката або профспілки. Втім, здебільшого до суду не доходить: достатньо правильно оформленого riesame з додатковими документами, і питання вирішується.

4. Рахуйте строки повторно. Важливий момент: якщо відмова сталася невдовзі після звільнення, не проґавте 68-денний строк. Справа в тому, що подання riesame/ricorso не зупиняє відлік 68 днів з дати звільнення. Приміром, ви подали заяву на 30-й день, на 50-й отримали відмову. У вас формально залишається 18 днів, щоб ще раз подати заявку (чи той же riesame). Якщо затягнете і ці 18 днів минуть – то навіть при перегляді справи INPS скаже: строк минув, вже не можемо нічого дати. Тому дійте швидко після відмови, не відкладайте з’ясування та повторну подачу.

5. Зверніться по допомогу. Коли приходить відмова, це стресова ситуація. Щоб не наробити нових помилок, попросіть поради у тих, хто компетентний. Патронати допоможуть сформулювати запит на riesame. Якщо справа складна (наприклад, ви категорично не згодні з рішенням INPS) – залучіть юриста по трудовому праву. Бувають випадки, що INPS відмовляє помилково або незаконно – тоді без суду не обійтись. Наприклад, згадана історія з резиденцією: жінці довелося через суд добиватися свого. Але це радше виняток. У більшості випадків все вирішується мирно після повторного звернення.

6. Розгляньте альтернативну підтримку. Якщо так сталось, що ви не маєте права на NASpI (скажімо, пропрацювали недостатньо або взагалі не встигли офіційно влаштуватися в Італії) – пошукайте інші види допомоги. На жаль, для новоприбулих українців соцстрахування без роботи нічого не виплатить. Але є благодійні програми, місцеві допомоги для біженців. Наприклад, уряд Італії в 2022 році давав одноразову допомогу €300 в місяць протягом 3 місяців українцям, що знайшли приватне житло (так званий “Contributo di sostentamento”). Можливо, у вашому регіоні діють програми підтримки від комун чи волонтерських фондів. Дізнайтесь у місцевій громаді, українських волонтерів або Caritas. Reddito di Cittadinanza, на жаль, недоступний тим, хто менше 10 років в Італії. Але з 2024 року італійський уряд запускає нову програму “Assegno di Inclusione” – теж з вимогою проживання в країні не менше 5 років. Тому основний шлях – якнайшвидше знайти нову роботу. В цьому можуть допомогти ті ж центри зайнятості: часто безробітним біженцям пропонують безкоштовні курси і вакансії.

7. Не опускайте руки. Психологічно отримати відмову важко, особливо коли розраховував на ці гроші. Але пам’ятайте: відмова – не кінець історії. Якщо ви маєте час і підстави – боріться за своє. Якщо ж ні – сприйміть це як досвід і намагайтесь виправити становище іншим шляхом. Італійська система соціального захисту може бути бюрократичною, але вона все ж працює. Безліч українців уже отримали тут допомогу по безробіттю, навчилися нюансам і продовжують свій шлях. Ви теж впораєтеся!

FAQ – Поширені питання про безробіття і виплати

1. Чи можуть українці з тимчасовим захистом отримати допомогу по безробіттю (NASpI)?
Так, якщо вони офіційно працювали в Італії і втратили роботу, то мають таке ж право на NASpI, як і інші працівники. Статус тимчасового захисту сам по собі не дає автоматичного права на виплати, але й не позбавляє його. Важливо, щоб у вас був дійсний permesso di soggiorno (перший рік захисту, а тепер продовжений до березня 2025), який дозволяє легально працювати. Якщо ви виконали умови (необхідний страховий стаж та вимушене безробіття), то INPS розглядає вашу заяву нарівні з іншими. Багато українців вже отримали NASpI, маючи permesso per protezione temporanea. Навіть у офіційних рекомендаціях зазначено, що сам по собі статус біженця чи тимчасово захищеного не обмежує доступу до страхових виплат, головне – наявність внесків і звільнення не з власної вини.

2. Які умови потрібно виконати, щоб отримати NASpI?
Є два головні критерії:

• Статус безробітного не з власної вини. Тобто ви втратили роботу через звільнення, скорочення, закінчення строкового договору чи інші незалежні від вас обставини. Добровільне звільнення зазвичай позбавляє статусу безробітного, за винятком випадків “звільнення з поважної причини” (про них ми говорили вище).

• Страховий стаж (внески). Ви маєте накопичити хоча б 13 тижнів внесків на страхування від безробіття за останні 4 роки. Простіше кажучи, потрібно мінімум 3 місяці офіційної роботи (не обов’язково безперервних) в Італії протягом 4-річного періоду до звільнення. Раніше ще вимагалось мінімум 30 днів фактичної роботи за останній рік, але цю норму скасували з 2022 року, щоб розширити доступ до допомоги. Тож нині достатньо 13 тижнів внесків.

• Подача заяви у встановлений строк. Це теж умова: звернутися до INPS за виплатою треба не пізніше 68 днів з дати звільнення. Інакше право втрачається.

Якщо ці умови виконані, вам призначать NASpI. Також доведеться підтвердити, що ви готові шукати роботу (стати на облік у службі зайнятості), але це вже подальша бюрократія. Основне – бути застрахованим працівником, який втратив роботу, і не затягнути зі зверненням.

3. Як і де подати заявку на допомогу по безробіттю?
Подати заявку можна трьома способами:

• Через інтернет на порталі INPS. Для цього потрібно мати електронний ключ (SPID або інший доступ). На сайті INPS є розділ “Prestazioni e Servizi – Servizi” і далі “NASpI: Domanda”. Заповнюєте онлайн форму, додаєте скани документів і відправляєте. Якщо мова не ваша сильна сторона, можна переключити сайт на англійську, але форма все одно італійською.

• Через CAF/Patronato. Ви можете звернутися до найближчого патронату (це можуть бути відділення профспілок CGIL, CISL, UIL, ACLI тощо, багато з них мають вивіску CAF або Patronato). Повідомте, що хочете подати на NASpI, і надайте всі документи. Працівники заповнять електронну заявку за вас. Це безкоштовно. Часто вони навіть можуть зареєструвати заодно вашу DID для центру зайнятості.

• За телефоном через контакт-центр INPS. Набираєте номер INPS (803164 з стаціонарного або 06 164164 з мобільного, є опція англійської мови в меню) і повідомляєте оператору свої дані. Але цей шлях складніший, адже все одно доведеться якось передавати документи.

Більшість людей обирають патронат – це надійно і не треба самостійно битися з формами. У будь-якому разі подача безплатна. Після відправки заяви обов’язково отримайте протокол/номер заявки. З ним легше відслідковувати статус.

4. Чи можу я отримати NASpI, якщо звільнився за власним бажанням?
Як вже детально пояснювали, звичайне добровільне звільнення позбавляє права на NASpI. Виключення становлять:

• Dimissioni per giusta causa – звільнення з поважної причини. Сюди відноситься невиплата зарплати, значне порушення умов праці, цькування на роботі, примушування до незаконного тощо. Ви самі звільняєтесь, але через вину роботодавця. Тоді закон прирівнює це до вимушеного безробіття і NASpI можна отримати. Але будьте готові доводити причину: бажано мати письмові докази (скарги в трудову інспекцію, письмові пояснення причин у заяві на звільнення, свідчення колег тощо). INPS уважно перевіряє такі випадки, і без доказів може відмовити.

• Dimissioni durante maternità (звільнення під час декрету) – якщо жінка звільнилася, будучи вагітною або в декретній відпустці (у період, захищений законом, – приблизно від 300 дня вагітності до досягнення дитиною року), це заборонено звільнення, тому навіть якщо вона сама написала заяву, вважається, що це відбулося під тиском обставин. Їй NASpI призначать.

• Розірвання контракту за угодою сторін на офіційному примиренні – якщо вас звільнили “за згодою” в ході процедури при трудовій інспекції (це буває, коли роботодавець виплачує компенсацію, аби ви не оскаржували звільнення), тоді теж право на NASpI зберігається. Але якщо була просто неформальна згода між вами і роботодавцем без такої процедури – на жаль, ні.

Отже, у переважній більшості випадків, якщо ви самі звільнились без документально підтверджених претензій до роботодавця – виплати не буде. Перш ніж писати заяву “за власним”, оцініть, чи є інші варіанти. Можливо, варто поспілкуватися з роботодавцем про альтернативні рішення (відпустка за свій рахунок, переведення, офіційне скорочення) – щоб не втратити соціальний захист.

5. Що таке DIS-COLL і чи мають до нього відношення українці?
DIS-COLL – це окрема допомога по безробіттю для категорії працівників, які не мають стандартного трудового договору, але сплачували внески до так званої Gestione Separata. Сюди відносяться, зокрема, працівники за контрактами співпраці (co.co.co), поширеними в науковій та проектній сфері, деякі докторанти, стажери з винагородою та інші особи, що працювали не за КЗпП, а за цивільно-правовими угодами. Якщо такий працівник втрачає роботу, він може отримати DIS-COLL – за умов, аналогічних до NASpI (вимушена втрата роботи, мінімум внесків за певний період). Для більшості українців, які працюють в Італії, DIS-COLL не актуальна, адже наші громадяни здебільшого зайняті за класичними трудовими договорами (догляд, фабрики, сфера обслуговування тощо) і підпадають під NASpI. Втім, якщо ви, скажімо, приїхали по науковому гранту чи контракту на проект і вас було оформлено як “collaboratore” з виплатою внесків у Gestione Separata – майте на увазі, що у випадку безробіття треба просити саме DIS-COLL, а не NASpI. Умови схожі, різниця лише в категорії. Заява на DIS-COLL теж подається через INPS. Тобто українці можуть претендувати на DIS-COLL, якщо вони працювали за такими специфічними контрактами. Але це радше рідкісний випадок.

6. Чи потрібна прописка (residenza) для отримання виплат по безробіттю?
Як вже обговорювалось, за законом – ні, не потрібна. Ні в Decreto legislativo 22/2015 (яким запроваджено NASpI), ні в інших актах немає вимоги мати резиденцію в комуні для одержання допомоги. Вимагається лише перебувати у статусі безробітного і бути присутнім на території країни. Однак на практиці резиденція дуже бажана. По-перше, без неї центр зайнятості може упиратися – хоча й не має права, але, як ми бачили, такі випадки були. По-друге, INPS потребує вашої адреси для листування. Якщо у вас немає офіційної прописки, важливо хоча б вказати адресу проживання (domicilio), куди можуть надсилати повідомлення. ANPAL роз’яснив, що для біженців достатньо підтвердити фактичну адресу проживання, і це має рахуватися як “dimora abituale” (звичайне місце перебування) для реєстрації. Деякі українці оформлюють “ospitalità” – декларацію про те, що їх хтось прихистив, і на її підставі отримують резиденцію в комуні. Це варто зробити, якщо плануєте довше лишатися в Італії. Підсумовуючи: формально відмовити через брак прописки не мають права, і навіть суд підтвердив це. Але на практиці краще цю прописку мати, щоб не створювати собі зайвих перешкод.

7. Чи можна отримувати італійську допомогу по безробіттю, якщо ви повернулись в Україну або виїхали з Італії?
Ні, не можна. Умовою отримання NASpI є те, що ви перебуваєте на обліку як безробітний в Італії і доступні для працевлаштування. Якщо людина фізично залишила Італію надовго, вона не може активно відвідувати центр зайнятості, ходити на співбесіди за направленнями – тобто не виконує зобов’язань отримувача допомоги. Це веде до припинення виплат. Європейські правила дозволяють “експортувати” допомогу по безробіттю в іншу країну ЄС на строк до 3 місяців (з можливим продовженням до 6) – для цього перед від’їздом в іншу країну ЄС треба отримати в Італії форму U2 і стати на облік в службі зайнятості тієї країни. Але Україна не входить в ЄС, тож механізму перенесення виплат туди немає. Якщо інспектори INPS дізнаються (наприклад, з прикордонних баз чи відмови вас відвідати центр зайнятості), що ви виїхали за межі ЄС, виплати зупинять. Тому план такий: або залишатися в Італії до кінця періоду виплат NASpI, або свідомо відмовитися від допомоги на користь повернення додому. Отримувати її “дистанційно” офіційно не вийде.

8. Скільки грошей виплачують по NASpI і як довго її платять?
Розмір виплат залежить від вашої офіційної зарплати. Приблизно це 75% від середньомісячного заробітку за останні 4 роки, але є верхня межа (на 2023 рік – близько €1 470 в місяць). Якщо зарплата була висока, то платять 75% від встановленого максимуму + 25% від різниці між вашою зарплатою і цим максимумом. Проте все одно не більше граничної суми. У перші 5 місяців сума виплати не змінюється, а починаючи з 6-го місяця щомісяця зменшується на 3% (так званий décalage). Тривалість виплат – рівно половина відпрацьованого періоду за останні 4 роки. Тобто, якщо ви безперервно працювали 4 роки, то отримаєте допомогу за 2 роки (24 місяці). Якщо працювали 1 рік – виплата триватиме півроку. Максимально NASpI може тривати 24 місяці. Мінімально – буває і 1-2 місяці, якщо стаж ледь перевищив 13 тижнів. У будь-якому разі, коли вам схвалять допомогу, INPS повідомить як суму, так і період (до якої дати її виплачуватимуть). Виплати приходять щомісяця на ваш банківський рахунок.

Сподіваємось, ці відповіді допоможуть вам розібратися у тонкощах системи і отримати належну підтримку в складний момент безробіття.

Маєш досвід або думку? Напиши нам — і ми доповнимо цю статтю твоєю історією.
💬 Хочеш поділитись власним досвідом або порадою? Додай своє — навіть одне речення вже важливе!