Рейтинг 24 країн за ментальною сумісністю з українцями

Платформа «Українці поруч» охоплює спільноти українців у 24 різних країнах Європи. Важливо розуміти, наскільки ментально близькими є ці країни для українців – тобто, чи легко нашим співвітчизникам адаптуватися в їхньому культурному середовищі. На це впливає багато чинників, зокрема:

• Спільність культурних цінностей – чи поділяють люди схожі погляди на життя, роботу, традиції, поведінку в суспільстві тощо.

• Мова і легкість у спілкуванні – наскільки схожі мови або чи є спільна мова для порозуміння, як-от англійська; чи багато спільних слів, зрозумілих без перекладу.

• Релігія – релігійна спадщина країни (православ’я, католицизм, протестантство тощо) та рівень релігійності суспільства. Спільна віра і схожі свята часто зближують народи.

• Ставлення до сім’ї та дітей – чи є культура сімейно орієнтованою, чи прийнято рано одружуватися, як виховують дітей, яке місце родина займає в системі цінностей.

• Стиль життя – темп життя (розмірений чи поспішний), рівень індивідуалізму або колективізму, відкритість людей у спілкуванні, рівень формальності чи дружелюбності у повсякденних взаємодіях.

• Історичні або емоційні зв’язки з Україною – спільні сторінки історії, давні міграційні зв’язки, сучасні партнерські стосунки та взаємна симпатія між народами.

Зважаючи на ці критерії та опираючись на дослідження, опитування й факти, наведені нижче 24 країни ранжовано за відсотком культурно-ментальної сумісності з українцями (100% – повна схожість). Це, звісно, умовна оцінка, але вона допоможе зрозуміти, де українцю найлегше «прижитися» ментально.

Топ-24 країн за ментальною близькістю до України

1. Польща – 90%. Польща посідає перше місце як найближча культурно країна для українців. Опитування наприкінці 2024 року показало, що майже половина українців вважає поляків найбільш близьким нам народом культурноmieroszewski.pl. Українців і поляків зближують спільні слов’янські корені та схожа мова – лексика української і польської співпадає приблизно на 70%, тож багато слів зрозумілі без перекладу. Хоча поляки переважно католики, а українці – православні, обидва народи поділяють християнські цінності, шанують родинні традиції та мають схоже ставлення до сім’ї. Століття спільної історії (від часів Речі Посполитої до сучасного партнерства) створили міцний емоційний зв’язок між нашими країнами. Недарма нині Польща стала другою домівкою для мільйонів українців – тут їм відносно легко адаптуватися у ментальному плані.

2. Словаччина – 86%. Словаччина – близький сусід України і теж слов’янська країна, тому культурна схожість дуже висока. Словацька мова схожа з українською (близько 66% спільної лексики), тож українцям відносно легко вивчити основи та порозумітися. Суспільство Словаччини традиційне і сімейно орієнтоване, як і в Україні: люди цінують родину, підтримують тісні зв’язки з родичами. Більшість словаків – християни (католики), але вони з повагою ставляться до православних звичаїв. За дослідженнями європейських соціологів, загальні цінності українців і словаків збігаються приблизно на 70%, що підтверджує високий рівень ментальної сумісності. Історично наші народи взаємодіяли (закарпатські українці жили в складі Чехословаччини), а нині Словаччина підтримує Україну – все це створює дружнє тло для українців.

3. Румунія – 85%. Румунія культурно близька Україні завдяки спільній історії регіону та схожим традиціям. Хоча румунська мова належить до романської групи і не споріднена з українською, у ній багато запозичень зі слов’янських мов, а старше покоління румунів часто розуміє російську – тож мовний бар’єр не такий вже критичний. Головне – обидві нації поділяють балкано-слов’янську ментальність: гостинність, емоційність, повагу до старших. І українці, і румуни традиційно дуже прив’язані до сім’ї та дітей; молодь зазвичай живе з батьками до одруження, родини збираються на великі свята. Обидва народи – переважно православні християни, святкують Різдво й Великдень за подібним обрядом. Аналіз цінностей показав, що культурні установки українців і румунів співпадають десь на 77% – один із найвищих показників серед європейських країн. Румунія історично приймала українців (зокрема, Буковина і Бессарабія мають спільну історію), а нині надає притулок біженцям, тому ставлення до українців дуже тепле.

4. Болгарія – 82%. Болгарія має багато спільного з Україною у мовному та релігійному плані. Болгарська мова – близька родичка слов’янських мов і теж використовує кирилицю, тому українцю легше її опанувати (на письмі багато знайомих літер і слів). Обидві країни – православні, що означає спільні релігійні свята, схожі церковні традиції та моральні цінності, пов’язані з вірою. Болгари, як і українці, відомі гостинністю, сімейною згуртованістю та повільнішим, південним темпом життя – цінують неспішні розмови, дружні зустрічі, сімейні обіди. За одним з комплексних рейтингів схожості країн, Болгарія потрапила до топ-5 найбільш подібних до України держав світу. Історично між нашими народами існує духовний зв’язок ще з часів Київської Русі (болгарські ченці принесли православ’я та писемність на українські землі). Зараз Болгарія хоч і не межує з Україною, але через Чорне море відчувається близькість – багато українців обирають Болгарію і швидко там адаптуються.

5. Чехія – 80%. Чехія культурно близька Україні завдяки слов’янським кореням і географічній близькості (хоч прямого кордону нема, але Чехія недалеко від західних кордонів України). Чеська мова належить до тієї ж сім’ї, що й українська, тож має чимало спільних слів і подібну граматику. Вона записується латиницею, але українці, знаючи польську або словацьку, досить швидко вчаться читати й розуміти базові фрази. Ціннісно чехи дещо більш секулярні (Чехія – одна з найбільш нерелігійних країн Європи), проте в побутовій культурі багато спільного: любов до народних свят, музики, схожа кухня (наприклад, вареники-кнедлики). Сім’я в Чехії важлива, хоча молодь більш самостійна ніж в Україні. За даними досліджень, загальні культурні цінності українців і чехів співпадають приблизно на 74% – доволі високий показник. Українці відчувають і історичний зв’язок: у 20 столітті багато наших емігрантів жили в Чехословаччині, а нині десятки тисяч українців працюють і навчаються в Чехії, утворюючи містки між нашими культурами.

6. Литва – 78%. Литва не є слов’янською країною (її мова балтійська, не схожа на українську), проте має з Україною глибокі історичні та емоційні зв’язки. Ще в середньовіччі українські землі і литовські князівства входили до єдиної держави – Великого князівства Литовського – тому наші народи взаємно впливали один на одного культурно. Сьогодні литовці – серед найближчих друзів України: вони добре ставляться до українців, пам’ятають спільну боротьбу за свободу від СРСР, підтримують нас під час війни. Литовська мова доволі складна для українця, але багато хто в Литві знає російську або англійську, тож порозумітися не є великою проблемою. Обидва народи християнські (литовці здебільшого католики), відзначають Різдво та інші свята з сім’ями. Литва, як і Україна, цінує національні традиції та свободу – ці спільні цінності зближують. Культура сім’ї також подібна: литовці прив’язані до рідних, шанують батьків, хоч молодь і прагне незалежності. Ментально литовці близькі українцям – недарма Литву часто називають нашим «адвокатом» у Європі, що відображає і культурну спорідненість.

7. Латвія – 75%. Латвія, як і Литва, належить до балтійських народів, тобто її мова і етнічне коріння відрізняються від українських. Проте спільна історія в складі Російської імперії та СРСР створила багато паралелей у наших культурах. Старше покоління латвійців розуміє російську, тож українець може знайти спільну мову з ними (молодь більше володіє англійською). Латвійці, подібно до українців, цінують родинні зв’язки і шанують народні звичаї – наприклад, зберегли свою національну пісенну традицію, як і ми. Близько чверті населення Латвії – православні або греко-католики (через велику російськомовну громаду), тож православні свята і церкви там не чужі. Водночас основна частина латишів – лютерани та католики, але суспільство доволі світське, як і в Україні останнім часом. Темп життя в Латвії спокійний, ближчий до українського провінційного, ніж до мегаполісів Західної Європи. Латвія підтримує Україну зараз, і багато українців знайшли там притулок – це зблизило наші народи ще більше на емоційному рівні. Тож, хоча мовно ми різні, ментально українцю в Латвії досить комфортно.

8. Естонія – 72%. Естонія відрізняється мовою (естонська належить до фінно-угорської сім’ї і зовсім не схожа на українську), але в інших аспектах спільного чимало. Як і Україна, Естонія тривалий час була під владою Російської імперії та СРСР, тож естонці добре розуміють досвід українців. Значна частина старших естонців говорить російською, а молодь – англійською, тому мовний бар’єр для українців долається за допомогою другої мови. Обидва народи цінують незалежність і прагнуть зберегти свою культуру після радянського періоду – це створює емоційну близькість. Естонці більш стримані й індивідуалістичні (скандинавський вплив), але при цьому чесні, працьовиті й поважають приватність – українцям, які цінують щирість і працелюбність, це імпонує. Релігія в Естонії не дуже присутня в житті (багато атеїстів), що відрізняє від України, де релігійність вища. Однак стиль життя – спокійний, сім’я залишається важливою (хоч і в більш вузькому колі). У ціннісному вимірі збіг з українською культурою десь на 69%, що є непоганим показником. А головне – естонці зараз ставляться до українців як до близьких друзів, що дуже полегшує інтеграцію.

9. Італія – 70%. Італія на перший погляд далека від України географічно і культурно, але має кілька важливих спільних рис. По-перше, італійці славляться своєю сімейністю: як і українці, вони багато часу проводять із родиною, дружно збираються за великим столом на свята, довго підтримують дітей навіть у дорослому віці. Українкам, які потрапляють в італійські родини (а таких багато, оскільки приблизно 223 тисячі українців проживали в Італії ще до війни), близька теплота італійської сімейної культури. По-друге, спільна релігійна основа: переважна більшість італійців – католики, тоді як українці – православні або греко-католики, але це споріднені гілки християнства. В обох країнах шанують релігійні традиції, святкують Різдво, Пасху, пов’язані з церквою обряди. Італійська мова належить до іншої мовної групи, та багато українців знали кілька італійських слів ще з опери чи кулінарії 🙂. Насправді мовний бар’єр пом’якшується тим, що в Італії велика українська діаспора і чимало італійців уже знайомі з українцями. Італійський стиль життя – неспішний, емоційний, гуртовий – подібний до традиційного життя в Україні, особливо на півдні. Хоч в ціннісних індексах збіг не надто високий (~60% спільних цінностейopenculture.com), на побутовому рівні українці часто почуваються «як вдома» на сонячному і гостинному італійському узбережжі.

10. Греція – 68%. Греція пов’язана з Україною передусім спільною вірою та історичними контактами. Греки – православний народ, тож українці в Греції знайдуть знайомі церкви, схожі ікони, зрозумілий календар свят (наприклад, Великдень святкують за схожим обчисленням). Саме з Візантії, центром якої була Греція, наша країна тисячу років тому прийняла християнство – це наклало глибокий культурний відбиток. Крім того, в Приазов’ї з XVIII століття живуть етнічні греки, а в Афінах і Салоніках ще з ХІХ століття були українські громади – тобто людські зв’язки тісні давно. Грецька мова належить до окремої гілки (еллінської), українцям вона зазвичай незнайома, але має деякі схожі запозичення з церковнослов’янської. Багато греків, особливо молоді, володіють англійською, тож спілкування можливе. Ментально греки дуже теплі, гостинні та гучні – південний темперамент, який може нагадати українцям наші традиції гучних святкувань, гулянь. Сім’я в Греції – центральна цінність: часто кілька поколінь живуть поруч і постійно взаємодіють, що подібно до українських традицій. Життя йде розмірено (особливо на островах) і не надто формально – українцям це близько. Загалом, попри мовну різницю, культурна сумісність висока: православ’я, родинність і історична приязнь роблять греків і українців майже родичами по духу.

11. Іспанія – 67%. Іспанія – ще одна південна країна, де українці почуваються досить комфортно. Іспанці, як і ми, люблять спілкування, часто збираються гуртом, багато жестикулюють і виражають емоції відкрито. Сімейні зв’язки тут міцні: хоча іспанська молодь більш незалежна, традиція спільних недільних обідів, великі родинні свята – це нагадує українські звичаї. Релігія в Іспанії – католицизм, але суспільство доволі світське; втім, християнські моральні принципи й культ родини близькі українцям. Іспанська мова не схожа на українську, проте проста фонетично і багато наших співгромадян із задоволенням її вивчають. До того ж, Іспанія мала значну українську громаду ще до 2022 року, а після початку війни прийняла понад 150 тисяч біженців – зараз в Іспанії багато оголошень і сервісів доступні українською. Це свідчить, що іспанці досить відкриті до нашої культури. Ціннісний профіль Іспанії ближчий до країн Латинської Америки, але за окремими параметрами (наприклад, важливість родини) він подібний до українського. Дослідження європейських культур показало, що за шкалою базових цінностей Іспанія збігається з Україною приблизно на 67%. Тож сонячна Іспанія, попри мовний бар’єр, може стати українцям доволі близькою по духу.

12. Португалія – 65%. Португалія багато в чому схожа на Іспанію, але менш урбанізована і більш традиційна, що навіть зближує її з Україною. Португальці – дуже сімейний народ: часто живуть великими родинами, підтримують один одного. Рівень релігійності трохи вищий, ніж у решті Західної Європи – католицька віра відіграє помітну роль (особливо на свята), а українцям близька ця духовність. Темп життя в Португалії розмірений, люди цінують прості радості – спілкування з друзями, смачну кухню, відпочинок у колі родини. Українців така філософія життя приваблює, бо резонує з нашою любов’ю до гостинності та домашнього затишку. Мовний бар’єр є (португальська мова навіть для знавців іспанської звучить складно), але значна українська діаспора (десятки тисяч працювали в Португалії ще з 2000-х років) створила умови, де місцеві жителі нерідко зустрічали українців і ставляться приязно. За опитуваннями, португальці дуже співчувають Україні, що полегшує порозуміння. Попри відмінності в мовах, ментальність наших народів має спільні риси – сердечність, релігійність, пріоритет сім’ї. Це допомагає українцям у Португалії швидко відчути себе «своїми».

13. Німеччина – 60%. Німеччина є одним з головних напрямків української міграції останніх років, хоча культурно вона дещо відрізняється. Позитив у тому, що багато німців (особливо на сході країни) історично знайомі з нашою культурою: після Другої світової війни у складі радянської зони Німеччини мешкало чимало українців, а зараз країна прийняла понад мільйон наших біженців. Німці та українці поділяють європейські цінності свободи, гідності, працьовитості. Однак у повсякденному житті німецький стиль відрізняється більшою організованістю, індивідуалізмом та прямотою. Німці звикли планувати все заздалегідь, пунктуальні й дотримуються правил – українцям, що звикли до гнучкості та «надії на авось», це може видаватися чужим. Також німецьке суспільство більш секулярне, релігія грає меншу роль. В сімейних відносинах німці незалежніші: рано з’їжджають від батьків, в сім’ях панує демократичний стиль виховання. Мова – бар’єр, адже німецька належить до германських (хоч у ній є запозичення з латини і навіть слов’янських, але взаєморозуміння з українською нульове). На щастя, більшість молодих німців добре говорить англійською, тож спілкуватися можна через неї. За дослідженнями, культурна дистанція між Україною і Німеччиною все ж чимала – їхні системи цінностей співпадають менше ніж на 60%. Тому спершу українцям у Німеччині непросто звикнути. Проте гостинність німців та готовність допомогти під час війни створили дружнє середовище, а спільні європейські погляди й прагнення до порядку поступово зближують нас.

14. Велика Британія – 58%. Сполучене Королівство (Велика Британія) – країна з англосаксонською культурою, яка істотно відрізняється від нашої східноєвропейської. Тим не менш, останніми роками тисячі українців перебралися до Британії і знаходять там спільну мову з місцевими. Англійська мова – світова лінгва франка, і багато українців її трохи знали з навчання чи роботи, що значно полегшує інтеграцію. Самі британці, особливо англійці, більш стримані в емоціях, цінують приватність – українцям, звиклим до відкритої емоційності, потрібно до цього звикнути. Британська культура дуже індивідуалістична: прийнято рано ставати самостійним, не покладатися на велику сім’ю. Водночас британці дуже терпимі до різних культур, оскільки їхнє суспільство мультикультурне – вони радше зацікавлено ставляться до українських традицій (наприклад, багато хто пробував борщ чи дізнався про нашу вишиванку). Релігія в Британії не є домінуючим чинником життя (хоч країна традиційно англіканська/протестантська, відсоток практикуючих низький), тому на цьому ґрунті великих розбіжностей з сучасною секулярною Україною немає. Темп життя у Лондоні чи Манчестері дуже швидкий, конкурентний – це контрастує з розміренішим ритмом українських міст. Але в провінційній Британії життя спокійніше, громади згуртовані – українцям там легше адаптуватися. Загалом культурна сумісність оцінюється в межах 55–60%, адже базові цінності демократії, закону, особистої гідності збігаються, а от стиль поведінки та спілкування – інший. Проте дружня підтримка Британією України у війні створила сильний емоційний місток: багато британців щиро прагнуть допомогти українцям, що дуже цінується і породжує взаємну симпатію.

15. Ірландія – 57%. Ірландія близька до Британії географічно, але культурно має свої особливості, які частково суголосні українським. Ірландці – традиційно католицький народ, причому релігія довго впливала на їхнє життя (лише останні десятиліття Ірландія стала більш секулярною). Українцям це знайомо, бо західноукраїнські регіони теж дуже релігійні. Сім’я в Ірландії цінується: історично ірландці мали великі родини, багато дітей, тісні громади – щось спільне з нашим сільським укладом. Сьогодні ірландська молодь вже європейськи незалежна, але теплі сімейні стосунки і часті родинні зустрічі лишилися нормою. Ірландська мова (гельська) абсолютно не схожа на українську, та нею володіють не всі – більшість спілкується англійською, що для українців плюс. Менталітет ірландців часто описують як веселий, товариський і трохи бунтарський – століття боротьби за незалежність виховали в них гордість за свій народ і водночас співчуття до інших поневолених народів. Тому прості ірландці дуже симпатизують Україні. У повсякденності ірландці менш пунктуальні та формальні, ніж британці, більше жартують – українцям таке дружнє, не надто стримане спілкування імпонує. З іншого боку, економічна культура (бізнес, організація роботи) в Ірландії західна, що може бути новим для українців. За цінностями Ірландія десь посередині між Британією та континентальною Європою, і можна сказати, що рівень ментального комфорту українців тут середній. Але історична пам’ять про Голодомор, який Ірландія визнає, та інші жести підтримки створюють особливу емоційну близькість, незважаючи на деяку культурну відмінність.

16. Австрія – 55%. Австрія історично була частиною тієї ж європейської цивілізації, куди прагне Україна, однак ментально австрійці мають риси як німців, так і центральноєвропейських народів. З українцями їх єднає передусім спільна історія: західноукраїнські землі (Галичина, Буковина, Закарпаття) свого часу входили до Австро-Угорської імперії. Це залишило слід у культурі – скажімо, у Львові досі відчутний австрійський архітектурний і освітній вплив, а деякі українські родини передали від прадідів пам’ять про «добрий старий цісарський час». Тому на заході України до Австрії традиційно тепле ставлення, і навпаки – австрійці відчувають цікавість і симпатію до нашої культури. В Австрії основна мова – німецька (австрійський діалект), тож мовний бар’єр такий самий, як у Німеччині. Проте багато австрійців знає англійську, а дехто старшого віку – навіть кілька фраз російською (навчали у школі під час Холодної війни). Австрійці більш консервативні та сімейно-орієнтовані, ніж німці: наприклад, тут вищий відсоток релігійних людей (католиків), міцніші родинні традиції. Це робить їх ближчими українцям у плані цінностей. З іншого боку, австрійська культура дуже дисциплінована, законопослушна, що відрізняє її від української гнучкості. Стиль спілкування австрійців ввічливий, але менш емоційний. Українцям може бракувати їхньої душевності, проте можна знайти спільну мову через спільні захоплення – австрійці цінують музику, мистецтво, природу, як і ми. Загалом схожість менталітетів не надто висока, але й непрірва: українці у Відні чи Зальцбурзі поступово звикають до місцевих порядків, відчуваючи до того ж вдячність за підтримку Австрії нашого населення у скрутні часи.

17. Нідерланди – 54%. Нідерланди (Голландія) – країна з дуже сучасним, ліберальним суспільством, яке може спершу шокувати вихідця з консервативнішої України. Голландці відомі своєю відкритістю до всього нового, толерантністю і свободою особистості. Вони виросли в середовищі, де прийнято прямо висловлювати думку – українці іноді трактують цю прямоту як надмірну прямолінійність. Також голландська культура – одна з найбільш індивідуалістичних: кожен сам за себе, сім’я менш ієрархічна (діти рано відділяються). Релігія не грає великої ролі, багато хто атеїст. Все це відрізняється від традиційних українських норм, тому ментально українцю в Нідерландах потрібен час, щоб звикнути. Втім, є й спільне: голландці дуже цінують сім’ю, хоча і не так залежні від родини – просто їхня модель сім’ї інша (партнерська рівність, багато уваги дітям, але й самореалізація батьків важлива). Вони обожнюють велосипедні прогулянки, затишні сімейні свята – нашому відпочинку на природі чи на дачі це чимось відгукується. Голландська мова належить до германських, тож українцю незрозуміла, але майже всі в країні прекрасно розмовляють англійською, що величезний плюс для спілкування. Щодо культурних цінностей, за дослідженнями, збіг з українськими становить приблизно 50–55% – це очікувано, враховуючи різницю в способі життя. Проте нідерландці дуже доброзичливо ставляться до українців (свіжі події, як-от підтримка на футбольних матчах, це показали), тож при взаємній повазі українці можуть комфортно інтегруватися в це прогресивне суспільство.

18. Швеція – 53%. Швеція – типова скандинавська країна з високим рівнем життя і особливою скандинавською культурою, яка суттєво відрізняється від української. Шведи неймовірно індивідуалістичні: самостійність, особистий простір, кар’єрні амбіції стоять на першому місці. Вони менш емоційні назовні, розмовляють тихо, конфліктів уникають – українцям, які звикли до більш емоційного спілкування, це може здатися прохолодним ставленням. Насправді ж шведи просто стримані і поважають приватність. Сім’я у Швеції важлива, але акцент більше на тому, щоб діти рано стали незалежними, а старші батьки не надто втручалися – тобто модель відрізняється від тісно сплетених українських родин. Релігія (лютеранство) майже не впливає на буденне життя – шведи одні з найбільш секулярних у світі. З позитивного для українців: шведська культура дуже чесна, базується на рівності, соціальній справедливості. Українці, особливо молоде покоління, поділяють прагнення до справедливості й рівних можливостей, тож ці цінності у нас спільні. Крім того, шведи люблять природу, екологічний спосіб життя, активний відпочинок – це близьке багатьом українцям. Мова шведська належить до германських, але знову ж, як і в Нідерландах, високий рівень англійської в суспільстві нівелює бар’єр. Щодо культурної сумісності, то за формальними показниками вона невисока (близько 50% або й менше збігу в цінностях). Втім, практика показує, що українці у Швеції цінують порядок і комфорт цієї країни, а шведи поважають працьовитість і стійкість українців. Поступово виникає взаєморозуміння, хоча на звикання до холодної скандинавської манери потрібен час.

19. Норвегія – 53%. Ментальний портрет Норвегії подібний до шведського, хоча є й свої нюанси. Норвежці трохи більш традиційні в глибинці – у маленьких містечках і селах ще сильні християнські (протестантські) цінності, люди ближче знайомі одне з одним, громади згуртованіші. Це може нагадати українцям їхні сільські громади. У великих містах – та ж скандинавська індивідуалістична культура: кожен зайнятий собою, сім’я мала. Норвегія дуже заможна країна, і норвежці звикли до високого рівня добробуту та соціального забезпечення – українцям, особливо з бідніших регіонів, це спочатку культурний шок. Проте норвежці скромні, не хизуються багатством (така норма поведінки) – це схоже на нашу рису не вихвалятися, що добре для взаєморозуміння. Мова норвезька близька до шведської і теж відноситься до германської групи, але англійська тут повсюдна як друга мова. У спілкуванні норвежці ввічливі, але небагатослівні, уникають конфліктів – українцям іноді бракує емоційної теплоти від них. З іншого боку, норвежці дуже чесні, прямі і надійні, що українці цінують. Загальний набір цінностей (демократія, права людини, гендерна рівність) у нас теж спільний. В історичному плані Україна і Норвегія не мали багато контактів, але зараз норвежці сильно підтримують нас, і багато українців це відзначають. Тому, хоч культурний бар’єр є, він долається повагою і вдячністю. Формальні дослідження ставлять рівень культурної схожості близько 50% або трохи більше. Це невисоко, але життєвий досвід показує: якщо українця поважають і допомагають йому – він швидко знаходить спільну мову навіть у далекій Норвегії.

20. Данія – 52%. Данія – ще одна скандинавська країна, де ментальний клімат схожий на шведський та норвезький. Данці дуже цінують комфорт і затишок – їхнє поняття hygge («хюґе») про сімейний затишок і приємні дрібниці життя відоме в усьому світі. В цьому є дещо спільне з українською душевністю: ми теж любимо затишні вечори з близькими, смачну домашню їжу, тепло родинного кола. Однак суспільство Данії надзвичайно прогресивне: гендерна рівність, толерантність, свобода самовираження – все це набагато дальше зайшло, ніж поки що в Україні. Консервативним українцям деякі аспекти можуть дисонувати. Стиль життя данців спокійний і розмірений, вони дуже пунктуальні, поважають правила (наприклад, велосипедисти зупиняються на червоне світло навіть о 3-й ночі без жодної машини – типовий прояв їхнього характеру). Українцям треба призвичаїтися до такої дисципліни. З іншого боку, данці славляться почуттям гумору і неформальністю у спілкуванні – вони не люблять пафосу, прості і дружелюбні, що близько українській натурі. Мова данська складна для вивчення, але англійською тут вільно говорять усі покоління. Релігія майже не практикується активно (хоч формально багато лютеран), суспільство секулярне. Ціннісний збіг України і Данії, за різними оцінками, один з найнижчих у Європі (менше 50% за деякими індексами). Проте це не враховує одну важливу річ: українці і данці зараз об’єднані щирою дружбою (Данія багато допомагає Україні, приймає біженців), а такі зв’язки іноді значать більше за абстрактні культурні показники. Тому, хоча Данія досить чужа ментально, українці там відчувають підтримку і поступово інтегруються, переймаючи найкраще – любов до порядку, природи і hygge.

21. Бельгія – 50%. Бельгія – мультикультурна держава, яка об’єднує дві основні спільноти: фламандців (близьких до нідерландців) і франкомовних валлонів (близьких до французів). Для українців це своєрідний мікс Західної Європи, де доводиться адаптуватися одразу до двох культурних кодів. Фламандська (нідерландська) частина Бельгії за духом схожа на Нідерланди: люди працьовиті, прямі в спілкуванні, дуже організовані, цінують приватність. Валлонська частина ближча до Франції: більше емоційності, розслабленості в побуті, можливий латинський хаос в організації справ. Українцям подекуди легше з валлонами, бо їхня середземноморська ментальність зрозуміліша нашій, а французька мова ближча до знайомої нам італійської/іспанської (багато подібних слів-міжнародизмів). З фламандцями ж легше знайти спільну мову англійською (вони її добре знають) і на ґрунті спільних європейських цінностей. Бельгійці в цілому дуже толерантні та ввічливі, вони звикли жити поруч з різними народами (в країні багато мігрантів). Тому українців тут приймають добре. Водночас, через цю мультикультурність, у Бельгії слабкіше виражена єдина національна традиція, до якої можна прилучитися. Українцям, які звикли до монолітності своєї культури, може бракувати відчуття спільності – кожен у Бельгії ніби сам по собі в своєму колі. Рівень релігійності низький (хоч історично країна католицька). Ментально Бельгія не надто близька Україні (орієнтовно 50% спільності культурних рис), але й не вражаюче далека – особливо через валлонську компоненту, що перегукується з теплом інших романських народів, які ми вже розглядали. До того ж, бельгійці щиро співчувають Україні, а це збільшує взаєморозуміння.

22. Швейцарія – 50%. Швейцарія унікальна тим, що складається з кількох культурно-мовних регіонів – німецькомовного, франкомовного, італомовного та ретороманського. Для українця це може бути викликом, адже залежно від кантону навколо звучатиме різна мова і культура. Спільне те, що вся швейцарська культура дуже законослухняна, стримана і приватна. Швейцарці звикли до порядку у всьому – від чистоти на вулицях до точності розкладу поїздів. Вони не надто емоційні на публіці, цінують тишу (сусіди ввічливо попросять знизити гучність, якщо що). Українцям, особливо зі жвавих міст, доводиться пристосовуватися до цих правил і спокою. Проте вдома, в родинному колі, швейцарці теплі та люблять затишок – вони просто не показують почуттів чужинцям. Сім’я для них важлива, але більшість родин невеликі, багато самотніх людей похилого віку (молоді рано відокремлюються). Релігійність низька, хоча є і католики, і протестанти. Мовний бар’єр залежить від регіону: десь треба знати німецьку (причому специфічний діалект швіцердюч), десь французьку чи італійську – все це українцям, як правило, нове. Англійська допомагає, але не всюди (швейцарці старшого віку можуть не знати її добре). В цілому культурна дистанція між Україною і Швейцарією велика – одні з найнижчих показників взаємної схожості в Європі. Це й зрозуміло: нейтральна, багата Швейцарія будувалася століттями окремо від наших впливів. Тому українцю тут усе чуже, від мови до правил викидання сміття 😅. Але ті українці, що приїхали, відзначають і позитив – ввічливість, доброзичливість швейцарців, їхнє захоплення українською культурою (багато хто щиро цікавиться нашим народом). На цьому ґрунті можна налагодити емоційний контакт. Хай ментально ми різні, проте взаємна повага і прагнення зрозуміти одне одного роблять свою справу.

23. Франція – 49%. Франція – країна з сильною національною культурою, але ця культура сформована в зовсім інших умовах, ніж українська. Французи – носії романської ментальності: цінують особисту свободу, світськість, рівність. Вони історично більш індивідуалістичні та раціональні, менше покладаються на релігію чи громаду, ніж українці. Французька мова – красива, але складна для українців; нею потрібно оволодіти, аби повноцінно інтегруватися, бо французи дуже пишаються своєю мовою і воліють спілкуватися нею. Через мовний бар’єр багато наших емігрантів відчували труднощі у Франції. Стиль спілкування французів відрізняється: вони дуже люблять дискусії, можуть палко сперечатися на інтелектуальні теми – українцям часом бракує таких навичок, ми більш практичні. Зате французи, як і ми, емоційні та темпераментні (особливо на півдні Франції) – гучні розмови, жарти, сміх за вечерею українцям зрозумілі. Сім’я у Франції посідає важливе місце, хоч модель відмінна: часто пари живуть у цивільному шлюбі, жінки мають більшу свободу, діти рано набувають самостійності. Але сімейні цінності – любов до дітей, прив’язаність до батьків – нікуди не поділися, просто проявляються інакше. Франція значно секулярніша: церква відокремлена від держави ще з 1905 року, тож суспільство живе поза релігійними рамками (навіть католицькі свята більше культурні, ніж духовні). Українцям, багатьом з яких притаманна більш традиційна побожність, це може бути дивним. Культурна схожість України і Франції за науковими оцінками невелика (порядку 43% – один з найменших показників), але це не враховує одного моменту: у французів є давня симпатія до України. Ще з часів козаків (відомий образ козака Мамая у французькому живописі) і до теперішніх подій французька преса і суспільство часто підтримували українські прагнення. Зараз десятки тисяч українців у Франції відчули на собі цю підтримку. Тож хоча адаптуватися у Франції може бути непросто через мову та відмінні звички, дружнє ставлення значно допомагає подолати культурний шок.

24. Угорщина – 48%. Угорщина – наш сусід, але найвіддаленіший від України в етнічному плані: угорці не слов’яни, їхня мова належить до фінно-угорської сім’ї і зовсім не схожа на українську. Навпаки, за лексичною дистанцією українська і угорська віддалені на 90 пунктів зі 100 (тобто майже не мають спільних слів)openculture.com. Це означає, що мовний бар’єр максимальний – жодного знайомого слова, важка вимова. Більшість угорців не знає української чи російської, а англійською володіє переважно молодь, тому порозумітися – виклик. Крім мови, культурні відмінності теж значні. Угорці – католики та протестанти, але релігійність у них помірна; українцям православні традиції ближчі, тож духовної спільності мало. Сім’я і громада в угорців важливі, проте вони більш закриті в своїх національних традиціях. Історично українці і угорці мали і співпрацю (коли Закарпаття входило до Угорського королівства), і конфлікти. Нині політичні нюанси дещо охолодили відносини – багато українців відчувають від Угорщини менше підтримки, ніж від інших сусідів, і це впливає на емоційне сприйняття країни. Звичайно, це не означає, що угорці погано ставляться до українців – на побутовому рівні люди привітні. Але інтегруватися складно: середовище однорідне, нацменшин мало, тож українець має підлаштовуватися під угорський лад. Стиль життя в Угорщині південно-європейський у плані неспішності та любові до застіль, що українцям може сподобатися. Угорська музика, кухня – також сфери, де можна знайти спільне (закарпатські українці, наприклад, мають багато схожих народних пісень і страв з угорцями). Але загалом, через мовну і культурну ізольованість Угорщини, ментальна сумісність з українцями оцінюється найнижче серед розглянутих 24 країн. Це не повинно відлякувати – просто потребує більше зусиль, щоб зрозуміти угорський народ. Тим більше, на заході України живе угорська меншина, яка доводить, що наші народи можуть уживатися в мирі. Сподіватимемось, що з часом культурний діалог України й Угорщини зміцниться – і тоді це відобразиться і в ближчому ментальному взаєморозумінні.

Висновок: Наведений рейтинг умовно показує, які країни ментально найрідніші для українців. Очікувано, лідерами є наші сусіди та народи, близькі мовою, вірою і історичною долею – слов’янські і балканські країни, особливо Польща, Словаччина, Румунія, Болгарія. Дещо далі – але все ще достатньо комфортні – південні католицькі країни (Італія, Іспанія, Португалія) та країни Балтії, з якими нас єднає спільне минуле. Західна та Північна Європа культурно відмінніша – там інший рівень індивідуалізму і секулярності, – тому Німеччина, Британія, Скандинавія опинилися у середині чи кінці списку. Втім, варто пам’ятати, що кожна країна має внутрішнє різноманіття, і будь-де знайдуться люди, близькі вам по духу. До того ж, тепле ставлення і підтримка, які європейці виявили до українців останнім часом, значно скоротили культурну дистанцію між нами. Людська доброта й емпатія здатні нівелювати багато бар’єрів – і навіть у країнах з іншою ментальністю українці зараз відчувають себе не чужинцями, а бажаними гостями. Головне – відкритість до нової культури та взаємна повага. З таким підходом українці успішно приживаються в будь-якому куточку світу, зберігаючи свою ідентичність і збагачуючи культуру країн, що їх прийняли.

 Маєш досвід або думку? Напиши нам — і ми доповнимо цю статтю твоєю історією.
💬 Хочеш поділитись власним досвідом або порадою? Додай своє — навіть одне речення вже важливе!