Переїзд без статусу біженця: які можливості є у 2025 році

Ідеї для тих, хто планує переїзд за кордон не як біженець, а за іншими програмами.

В умовах війни багато українців виїхали за кордон за програмами тимчасового захисту або як біженці. Однак існують й інші законні маршрути еміграції, якщо ви плануєте переїзд не в статусі шукача притулку. Розглянемо основні альтернативні шляхи релокації – від працевлаштування чи навчання за кордоном до возз’єднання сім’ї та спеціальних програм для українців – разом з практичними порадами щодо умов і вимог кожного з них. Це дозволить заздалегідь підготуватися і обрати оптимальний варіант переїзду.

Робочі візи (релокація через працевлаштування)

Працевлаштування за кордоном – один з найпопулярніших шляхів переїзду. Багато українців обирають роботу в країнах ЄС, зокрема в сусідніх державах. Найчастіше наші громадяни їдуть працювати до Польщі, Чехії чи Литви, де відчутний попит на робочу силу. Для легального працевлаштування за кордоном необхідно отримати відповідний дозвіл на роботу (робочу візу). Зазвичай спочатку потрібно самостійно знайти роботодавця, готового офіційно вас найняти, і отримати від нього офіційне запрошення на роботу – це ключова умова видачі більшості робочих віз. Після цього слід звернутися до консульства потрібної країни та подати візову анкету і комплект документів.

Типи і терміни дії робочих віз. Країни пропонують різні типи трудових віз. Наприклад, у ЄС існують: короткострокові сезонні візи (до 90 днів), довгострокові національні робочі візи (понад 90 днів), а також спеціальні програми для кваліфікованих кадрів на кшталт Blue Card (ЄС “блакитна карта” для висококваліфікованих спеціалістів). Термін, на який видається віза, залежить від країни та контракту: у Польщі це може бути 6 чи 9 місяців для сезонних робіт або до року і більше для довготермінових віз; Чехія видає дозволи на 3, 6 місяців чи до 2 років, Литва – від півроку до двох років. Багато довгострокових віз згодом можна продовжувати або змінювати на посвідку на проживання, якщо у вас залишається чинний трудовий контракт.

Основні вимоги та документи. Процес отримання робочої візи потребує ретельної підготовки документів. Як правило, заявник має надати:

• Дійсний закордонний паспорт (термін дії якого покриває період візи).

• Офіційний контракт або запрошення від роботодавця із-за кордону. Роботодавець зазвичай повинен отримати дозвіл у своїй країні на найм іноземця, після чого надсилає вам запрошення.

• Документ про наявність житла у країні працевлаштування (контракт оренди чи гарантійний лист від роботодавця про надання житла).

• Медичний страховий поліс на період дії візи.

• Документи про освіту та кваліфікацію, резюме. В деяких випадках – підтвердження досвіду роботи.

• Фінансові гарантії – виписку з банку про наявність достатніх коштів (інколи вимагається, щоб показати спроможність забезпечити себе на перший час).

• Заповнену візову анкету встановленого зразка (мовою країни, куди подаєтесь).

• Фотографії паспортного формату та сплату консульського збору.

Конкретний перелік документів може відрізнятися залежно від країни призначення і типу роботи. Наприклад, окремі держави можуть додатково вимагати довідку про несудимість, авіаквитки, свідоцтва про шлюб тощо. Всі папери повинні бути правильно оформлені, завірені переклади (якщо необхідно) та подані в повному обсязі, інакше можливі затримки чи відмова у видачі візи.

Порада: подавайте документи завчасно, адже розгляд може тривати від декількох тижнів до кількох місяців. Також дотримуйтесь вимог консульства – уважно заповнюйте анкету, надавайте правдиві дані. При дотриманні всіх умов і наявності надійного роботодавця отримання робочої візи цілком реальне. Отримавши робочу візу, ви зможете легально працювати за кордоном і, як правило, користуватися соціальними правами країни перебування (медичне страхування, оплачувана відпустка тощо). Це хороший шлях для тих, хто має професію або навички, затребувані на іноземному ринку праці.

Студентські візи (навчання за кордоном)

Навчання за кордоном – ще один законний спосіб надовго виїхати з України. Якщо вас зараховано до іноземного університету чи коледжу, ви можете отримати студентську візу. Багато країн охоче приймають українських студентів, а деякі навчальні заклади та фонди надають стипендії або гранти для українців. Вступ до університету не лише відкриває доступ до якісної освіти, але й слугує підставою для проживання в країні навчання протягом всього періоду навчального курсу.

Тривалість дії студентської візи зазвичай відповідає тривалості навчання. У багатьох випадках спочатку видається на 1 рік з можливістю продовження. Наприклад, польська національна віза типу D для студентів дозволяє перебувати в країні протягом усього періоду навчання, але її потрібно продовжувати щороку або оформити карту побиту (вид на проживання) для довшого перебування. В інших країнах схожа ситуація: віза покриває перший навчальний рік або семестр і продовжується на наступні роки за умови, що студент успішно продовжує навчання. Після завершення навчання багато країн (наприклад, Канада, Німеччина, Великобританія) дозволяють випускникам отримати післядипломні робочі візи на певний час для пошуку роботи – це може бути шлях до подальшої імміграції вже через працевлаштування.

Основні вимоги для студентської візи. Головна умова – підтвердження, що ви дійсно будете навчатися. Для цього потрібно надати офіційний лист про зарахування до університету або іншого навчального закладу за кордоном. Окрім цього, консульства зазвичай вимагають:

• Підтвердження фінансової спроможності: довідки, що у вас є кошти на оплату навчання і проживання (виписка з банківського рахунку, спонсорський лист від батьків або стипендія). Багато країн встановлюють мінімальну суму на рік, яку студент має мати.

• Дійсний закордонний паспорт (термін дії – як мінімум на півроку довше за кінцеву дату візи).

• Візова анкета і кольорові фото встановленого формату.

• Медичне страхування на період навчання. Страховий поліс повинен покривати медичні витрати на весь час перебування.

• Документ про наявність житла: підтвердження, що вам є де жити під час навчання (бронь гуртожитку від університету або договір оренди житла).

• Квитанція про сплату навчання (якщо оплата наперед вимагається університетом).

• Можливо, довідку про несудимість і результати медогляду (це залежить від країни і тривалості перебування).

Процедура оформлення студентської візи включає реєстрацію на подачу документів до консульства, збір усіх необхідних довідок, сплату консульського збору (близько 60–80 євро в країнах ЄС) та, іноді, співбесіду. На співбесіді вас можуть запитати про вибір навчального закладу, плани на майбутнє, рівень володіння мовою навчання тощо. Важливо впевнено пояснити, що ваша мета – саме освіта, а не нелегальне працевлаштування. Після подачі документів рішення по візі зазвичай приймається протягом декількох тижнів.

Порада: Почніть процес вступу й оформлення візи якомога раніше. У пікові місяці (літо перед початком навчального року) черги до візових центрів та строки розгляду можуть бути довшими. Перевірте, чи не пропонує обрана країна спеціальних стипендій або спрощених умов для українців – після 2022 року багато держав запровадили програми підтримки студентів з України. Студентська віза дає вам легальний статус, можливість здобути міжнародний диплом і часто право на підробіток (наприклад, до 20 годин на тиждень під час навчання в більшості країн ЄС). Це чудова інвестиція у ваше майбутнє та потенційний перший крок до міжнародної кар’єри.

Возз’єднання родини (сімейні візи)

Якщо у вас є близькі родичі за кордоном, ще одним шляхом міграції є возз’єднання сім’ї. Майже всі країни дозволяють громадянам або постійним резидентам привезти до себе членів родини на постійне проживання за спеціальною візою (з подальшим отриманням посвідки на проживання). Цей варіант особливо актуальний для тих, у кого чоловік чи дружина, батьки, діти вже перебувають за кордоном на законних підставах.

Хто має право на сімейну імміграцію? Зазвичай йдеться про подружжя (офіційного чоловіка або дружину) і неповнолітніх дітей. У деяких випадках до цієї категорії входять батьки (якщо дитина-громадянин країни досягла 18 років і може фінансово утримувати батьків) та повнолітні діти, які є залежними (наприклад, студенти). Для країн ЄС, згідно з директивами, членами сім’ї, що мають право на возз’єднання, зазвичай вважаються саме чоловік/дружина, зареєстрований партнер, діти до 21 року та утриманці по прямій лінії (наприклад, непрацездатні батьки на утриманні). Натомість більш далекі родичі (брати, сестри, дядьки, тітки, повнолітні самостійні діти) не підпадають під стандартні програми возз’єднання – їх перевезти важче, хіба що в індивідуальному порядку або через інші типи віз. Наприклад, у програмі сімейної імміграції США серед категорій родичів є подружжя, діти різних вікових груп і навіть брати/сестри громадян, але для дальших родичів очікування займає багато років.

Умови возз’єднання та необхідні документи. Головна вимога – довести родинний зв’язок з особою, яка вас запрошує. Потрібні офіційні документи, що підтверджують цей зв’язок: свідоцтво про шлюб для чоловіка/дружини, свідоцтво про народження для дітей або батьків тощо. Також країна-приймач вимагає, щоб ваш родич (спонсор) мав законний статус (громадянство або дозвіл на постійне проживання) і часто – достатній дохід чи житло для вашого утримання. Спонсор зазвичай підписує зобов’язання про фінансову підтримку.

Стандартний пакет документів на візу для возз’єднання сім’ї включає:

• Паспорт заявника і копії паспортів родича-спонсора.

• Документи про родинні стосунки (оригінали і завірені копії/переклади свідоцтв про народження, шлюб і т.д.).

• Довідки про доходи, житло спонсора (щоб підтвердити, що родина матиме де жити і на що існувати). Наприклад, в багатьох країнах вимагають показати мінімальний річний дохід або наявність житлової площі певного розміру для сім’ї.

• Медичне страхування та довідка про стан здоров’я (може вимагатися медогляд, флюорографія тощо – залежить від країни).

• Візова анкета та фотокартки, сплата консульського збору.

Процедура передбачає, що ваш родич першочергово подає петицію чи звернення до міграційних органів своєї країни про надання вам права в’їзду. Наприклад, у США громадянин подає петицію I-130 до USCIS; у країнах ЄС зазвичай звертаються до місцевого міграційного відомства. Після її схвалення вам повідомляють, коли можна звертатися за візою в консульство. Час очікування залежить від ступеня рідності і квоти: для найближчих (подружжя, малолітні діти) зазвичай швидко, для інших категорій – довше.

Права та статус: Після в’їзду за сімейною візою ви, як правило, отримуєте посвідку на проживання на підставі возз’єднання сім’ї. Вона дає право жити, працювати і користуватися соціальними послугами в країні проживання вашого родича. Часто така посвідка спершу тимчасова (на 1–2 роки з продовженням), а згодом може стати постійною.

Порада: переконайтеся, що шлюб належним чином зареєстрований і документи переведені на потрібну мову. Фіктивні шлюби чи підроблені довідки категорично неприпустимі – країни ретельно перевіряють справжність сімейних відносин (аж до співбесід з обома подружжями, перевірки листування, спільних дітей тощо). За наявності реальних родинних зв’язків цей шлях є одним з найнадійніших – ви переїжджаєте до близьких людей, що полегшує адаптацію, і отримуєте довгостроковий легальний статус.

Спеціальні програми для українців (гуманітарні візи)

Після початку війни 2022 року багато країн запровадили виняткові програми підтримки українців, які дозволяють переїхати на спрощених умовах гуманітарного захисту. Ці маршрути не вимагають ані попереднього контракту на роботу, ані вступу до вишу – натомість надають тимчасовий прихисток, право на проживання і доступ до ринку праці для переміщених осіб з України. Розглянемо основні спеціальні програми:

• Велика Британія – “Homes for Ukraine” (Дім для України): Спонсорська схема, що дозволяє українцям приїхати до Британії, якщо знайдеться місцевий спонсор/господар житла. Програма є безкоштовною і дає право на легальне перебування у країні на 18 місяців, з правом роботи, доступом до медицини (NHS), соціальних виплат та освіти. Спонсором може бути громадянин або резидент Британії, який згоден надати вам проживання щонайменше на 6 місяців. Уряд виплачує спонсорам “дякую”-стипендію за розміщення українців. Важливо: станом на 2024 рік саме схема Homes for Ukraine є основним шляхом – схожа програма для родичів (Ukraine Family Scheme) була закрита для нових заяв з лютого 2024. Тому навіть для возз’єднання з сім’єю у Британії тепер використовується спонсорська віза. Податись на Homes for Ukraine можна онлайн, але спершу треба знайти спонсора (через знайомих або волонтерські організації). При в’їзді видається віза і дозвіл на проживання на 1.5 року з можливістю продовження. Ця програма фактично прирівнює українців до тимчасово захищених осіб, хоча формально вони не мають статусу біженця.

• США – “Uniting for Ukraine”: Американська програма спонсорства (Humanitarian Parole), запущена у квітні 2022 року. Вона надає шлях для українців в’їхати до США на термін до 2 років за наявності спонсора в США, який готовий фінансово їх підтримувати. Американський спонсор (громадянин або постійний резидент) має подати від вашого імені форму I-134 про фінансову підтримку. Після перевірки спонсора та ваших даних, ви отримуєте дозвіл на в’їзд і на прикордонному контролі вам надається статус “parole” до 2 років. Parolee за програмою Uniting for Ukraine має право одразу подати заявку на отримання дозволу на роботу в США (EAD). Також вимагається вакцинація та перевірка безпеки. Програма дозволяє швидко і легально виїхати, оминувши звичайну довгу процедуру біженства. Станом на 2023–2025 роки понад 100 тисяч українців скористалися цією можливістю. Важливо відзначити, що це тимчасовий притулок – через 2 роки треба або продовжити статус (уряд США запровадив процедуру re-parole), або перейти на інший тип візи/грин-карту, якщо є підстави.

• Канада – CUAET: Спеціальна імміграційна програма Canada-Ukraine Authorization for Emergency Travel. Вона дозволяє українцям прибути до Канади без сплати візового збору і перебувати як тимчасові резиденти до 3 років. Фактично оформлюється багаторазова віза терміном дії до 10 років (або до кінця дії паспорта), за якою можна в’їжджати й виїжджати. Українці по приїзді можуть отримати статус worker (якщо одночасно подають заяву на відкритий дозвіл на роботу) або student (для дітей, що йдуть до школи, чи дорослих з листом зарахування до канадського навчального закладу). CUAET дає право працювати в Канаді, навчатися, користуватися безкоштовними послугами поселення і навіть медичною допомогою на рівні з іншими тимчасовими резидентами. Програма діяла для заявок до 31 березня 2023 року, але ті, хто встиг отримати візу, можуть прибути до кінця 2025. Канада лояльно ставиться до українців: після певного часу перебування за CUAET багато хто подає на постійне проживання через провінційні програми чи інші імміграційні потоки.

• Європейський Союз – Тимчасовий захист: Усі країни ЄС синхронно надали українцям статус тимчасового захисту відповідно до Директиви ЄС про масових переміщених осіб. Цей статус оформлюється безпосередньо в країні перебування (через міграційну службу) і дає посвідку на проживання щонайменше на 1 рік (в подальшому ЄС продовжив її дію до березня 2025, а може бути й довше). Права під захистом майже рівнозначні до біженських: ви отримуєте право на проживання, доступ до ринку праці, медичну допомогу, освіту для дітей, а також можливість розміщення або грошову допомогу на перший час. Цей механізм діє у всіх державах Євросоюзу плюс в країнах-асоційованих з Шенгеном (як-от Швейцарія, Норвегія, Ісландія – у них свої аналогічні програми). На відміну від стандартного притулку, тимчасовий захист надається без індивідуального розгляду причин втечі – достатньо показати українське громадянство (або посвідку в Україні) і перетнути кордон після 24 лютого 2022. Наприклад, у Польщі українцям ставлять відмітку PESEL UKR, у Німеччині – оформлюють посвідку §24 AufenthG, в Чехії – візу тимчасового захисту. Всі вони діятимуть до кінця загальноєвропейського терміну (нині до 4 березня 2025, продовжено до 2026). Цей шлях найбільш масовий: станом на 2023 рік понад 4 мільйони українців отримали тимчасовий захист у Європі. Він оптимальний, якщо ви виїжджаєте від війни, але не дає можливості обрати країну вільно – слід реєструватися там, куди прибули. Надалі можна або інтегруватися (працевлаштуватися, вчити мову), або повернутися додому, коли ситуація дозволить.

Примітка: Окрім зазначених, існують і інші спеціальні програми в різних країнах. Наприклад, Австралія видала українцям трирічні візи гуманітарного характеру; ряд країн (Ірландія, Великобританія до Brexit) дозволяли в’їзд без віз для українців з біометричним паспортом, що спростило переміщення. Також для молоді є програми культурного обміну – такі як Au Pair (рік проживання в сім’ї з доглядом за дітьми) чи Work and Travel для студентів, хоча вони й тимчасові. Кожен може знайти шлях, який відповідає його цілям та обставинам.

Висновок: Плануйте переїзд зважено і готуйте документи заздалегідь

Ми розглянули основні альтернативи статусу біженця для українців, які прагнуть виїхати за кордон законним шляхом. Робочі візи підходять тим, хто вже має пропозицію роботи або затребувану професію; студентські – інвестують у освіту і майбутню кар’єру; сімейні візи дозволяють возз’єднатися з близькими; а спеціальні програми надають швидкий тимчасовий прихисток у відповідь на гуманітарну кризу. Кожен з цих маршрутів має свої вимоги та переваги, але у всіх випадках успіх залежить від належної підготовки: зберіть необхідні документи, дотримуйтесь правил країни призначення, не соромтеся звертатися по консультацію до юристів чи волонтерів, що допомагають українцям за кордоном.

Попри складність переїзду, знання про доступні можливості – перший крок до втілення ваших планів. Обравши правильний шлях і виконавши всі формальності, ви зможете легально оселитися в обраній країні, інтегруватися в нове суспільство та забезпечити собі і своїй родині безпечне майбутнє. Бажаємо успіху в реалізації ваших задумів!

💬 Хочеш поділитись власним досвідом або порадою? Додай своє — навіть одне речення вже важливе!