Я не планувала закохатися в турка. Але життя вирішило інакше
Моя історія переїзду до Туреччини й 15 років життя тут
Мене звати Наталя, і ось уже п’ятнадцять років як я прокидаюся під шум чайок і запах свіжоспечених симітів у невеликому місті на узбережжі Егейського моря.
Якщо чесно, у 20 із чимось я й гадки не мала, що колись вийду заміж за турка й житиму тут. Туреччина для мене була країною відпусток, базарів і дешевих курортів. Але доля мала свої плани.
📖 Як усе почалося
Я познайомилася з моїм майбутнім чоловіком зовсім випадково — у Харкові, на весіллі подруги. Він був другом її чоловіка й приїхав на кілька тижнів із Туреччини.
Він говорив із сильним акцентом, постійно плутав слова, але при цьому вмів так дивитися й слухати, що я ловила себе на тому, що хочу ще й ще з ним спілкуватися.
Після його від’їзду ми ще кілька місяців листувалися й телефонували. А потім він приїхав знову. І вже тоді зробив мені пропозицію. Це було швидко, трохи божевільно й дуже по-турецьки: гаряче й рішуче.
✈️ Перші роки
Переїхати було страшно. У моїй валізі було кілька літніх суконь, словник турецької й море сумнівів: чи витримаю?
Я приїхала в його рідне місто — не Стамбул і не Анталію, а звичайне провінційне містечко біля моря.
Мене одразу вразили запахи — спеції, м’ясо, море — й гомін базару, де кожен кричить голосніше за іншого.
Спершу було важко. Усе навколо здавалося чужим. Я не розуміла мови, культури, людей. Я плакала щодня. Тільки завдяки підтримці чоловіка і його мами, його віру у мене і наше майбутнє, врятували мене. Сьогодні навіть смішно це згадувати.
Сусіди спочатку дивилися насторожено. «Русь келін» — так мене всі кликали, хоча я й намагалася пояснити, що українка.
Я не вміла готувати турецьку їжу, не знала, як правильно поводитися на родинних святах, і кожен день був як маленький іспит.
🍵 Що допомогло
Час.
Я почала потроху вивчати турецьку — спершу кілька фраз, потім читати газети, дивитися серіали. Мені пощастило: свекруха виявилася золотою людиною й терпляче навчала мене готувати борек, долму й пахлаву.
Жінки в родині підтримували й ділилися рецептами, секретами, навіть жартами про чоловіків.
Я знайшла друзів серед інших іноземок — росіянок, українок, навіть полячок. Ми зустрічалися на чай, ділилися своїми історіями й допомагали одна одній.
І знаєте, сусіди теж поступово змінилися. Уже за рік я чула не «руська келін», а «наша Наташа», і мені приносили свіжу пахлаву та клали апельсини з саду біля дверей.
❤️ Про чоловіка
Так, ми різні. Дуже різні.
У нього — гарячий темперамент, гучний сміх, обожнювання всього турецького. У мене — прагнення все аналізувати й затишок по-українськи.
Але ми навчились знаходити баланс. Як я написала вище, він завжди підтримував мене і з розумінням ставився до того, що в нас різні менталитети.
Так, були сварки. Були сльози й моменти, коли хотілося зібрати валізу й повернутися. Але кожного разу я залишалася. І зараз, через 15 років, я знаю, що це було правильне рішення.
🌸 Що змінилося за ці роки
Я стала частиною цієї країни.
Я розмовляю турецькою, готую краще за деяких сусідок, веду бізнес онлайн і навіть інколи допомагаю новеньким україночкам освоїтися тут.
Тут народилися наші діти — донька й син. Вони двомовні, ходять у місцеву школу й обожнюють і вареники, і кебаб.
Я навчилася цінувати тутешню повільність, гучність, гостинність і їхнє велике серце. І так само завжди залишаюся українкою — із борщем на великі свята й вишиванкою в шафі.
🌻 Що хочу сказати тим, хто тільки на початку шляху
✅ Не бійтеся бути собою — вони це відчують і полюблять.
✅ Вивчайте мову.
✅ Поважайте їхню культуру, навіть якщо щось здається дивним.
✅ Будьте терплячі — звикнете й адаптуєтесь.
✅ І головне — не втрачайте себе.
📌 Висновок
Життя тут не схоже на казку з серіалу. Буває важко, буває сумно й самотньо. Але якщо ви готові вкладати серце, відкриватися й приймати — Туреччина може стати домом.
Мені вона стала.
І я щиро вдячна за те, що тоді, 15 років тому, я сказала «так» — і йому, й цьому новому життю.
💬 Якщо вам потрібна підтримка або порада — ви завжди можете знайти нас, українок, тут. Ми будемо раді подружитися і прийняти у коло турецьких жінок, тому що кожна з нас пройшла або ще проходить цей шлях адаптації у чужій країні.
🧡 Маєш досвід або пораду — напиши нам, і ми додамо її до цієї статті.
💬 Хочеш поділитись власним досвідом або порадою? Додай своє — навіть одне речення вже важливе!
Коментарів 0